Ольга КОСОВА
Одна із центральних площ Києва довгий час незаслужено перебувала у «тіні». Але тепер вона поступово перетворюється на зручний громадський простір для відпочинку. Давайте пригадаємо її минуле і дізнаємося, яке багатообіцяюче майбутнє на неї чекає.
За останні майже двісті років площа зазнавала багато трансформацій, зокрема і з назвами: Микільська площа, площа Революції, «Героїв Арсеналу» і нарешті – Арсенальна.
Ще на початку XIX cтоліття на місці площі був яр, а територія належала чоловічому Свято-Микільському Пустинному монастирю (знесений більшовиками у 1934 році). Недалеко звідси видобувала глину цегельня купця Василя Терехова.
З будівництвом Київської фортеці територія потребувала благоустрою, і роботи з видобутку цегли зупинили. Яр засипали, але закладання фундаменту на насипному ґрунті вимагало проведення складних інженерних робіт, під час яких у котловані засипало 19 солдатів — лише чотири з них вижило.
Таким чином площа остаточно сформувалася в другій половині XIX століття перед Микільською брамою Київської фортеці, спорудженою у 1850 році.
Самі ж Микільські ворота були парадним в’їздом до фортеці. Коли нинішніх вулиць Грушевського та Мазепи не існувало, крізь ці ворота можна було потрапити з Печерська до Палацової частини міста і назад. Лише на початку ХХ століття тут проклали нову дорогу з колією міського трамваю, після чого проїзд через Миколаївські ворота закрили.
Довгий час площа не зазнавала змін, поки з нагоди 200-річчя відзначення Полтавської битва не встановили пам’ятник полковнику Івану Іскрі та генеральному судді Василю Кочубею. Так, тут у 1914 році постали скульптури двох ворогів Івана Мазепи, які написали на гетьмана наклеп. Петро І не повірив їм і віддав Мазепі для розправи, але згодом, коли гетьман справді перейшов на бік швецького короля, цар почав вшановувати вбитих як героїв.
У 1918 році пам’ятник демонтували і встановили гіпсовий монумент Івану Мазепі, який теж довго не простояв. Зрештою у 1923 році на п’єдесталі встановили гармату, що була на озброєнні пробільшовицьки налаштованих робітників заводу Арсенал під час їх виступу проти Центральної Ради.
Протягом років «пам’ятник арсенальцям» сприймали по-різному, а у часи активної декомунізації у 2017-му навіть збиралися його демонтувати. Втім, гармата досі на площі, хоча й не без оновлення: у 2019 році в постамент вмонтували плиту «Від вдячних українських військових».
Січневе повстання 1918 року стало важливою історичною віхою Арсенальної площі, адже вона і прилеглі квартали були центральним місцем боїв. Наступним важливим періодом як для площі, так і для всього Києва став 1960 рік: 6 листопада відкрилася станція метро «Арсенальна».
Під час будівництва станції використовували спеціальну заморозку ґрунту, що стримувало землю від зсувів та обвалів. Це дозволило їй розташуватися на глибині 105,5 метрів, через що ця станція метро досі вважається найглибшою у світі. Крім того, її конструкція у «лондонському стилі» — з коротким середнім залом, тому вона є єдиною станцією такого типу в Києві.
Попри розміщення у центрі міста, Арсенальна площа за довгі роки так і не стала популярним місцем для прогулянок та відпочинку. Перша спроба це змінити відбулася у 2019 році… Друга почалося у 2020-му…
У 2021 році продовжаться ремонтно-реставраційні роботи площі…
Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/48640/