Продовжуємо знайомити вас із переможцями рейтингу «Книжка року 2021». У номінації СОФІЯ категорії «Філософія/антропологія/психологія» перемогу отримало видання: Тарас Лютий «Двійник. Про природу дублювання і множинності» (Віхола).
Лютий, Т. Двійник. Про природу дублювання і множинності / Тарас Лютий. – Київ : Віхола, 2021. – 272 с. : іл., портр.
Людина – істота мінлива. Вона безупинно перероджується, опиняється в нових умовах, постійно змушена звикати до них і освоюється. Когось думки про колишні чи майбутні зміни не надто турбують, а хтось, навпаки, прагне їх навмисно, кидається у вир можливого, хоча часом це доволі болісний процес. При цьому кожній особистості властиво «розмножуватися» на силу-силенну власних двійників (не обов’язково тотожних між собою). Чому ми не завжди вчиняємо обачливо, буваємо агресивними та нетерпимими до іншості, нарочито відокремлюємо себе від усього чужого й намагаємося окреслювати свої горизонти? Чому воліємо змінюватися, хоча вважаємо себе доконечно сформованими створіннями, чому відкриті до новацій, але часом уперті й не годні поступитися ні на йоту нікому і ні в чому, легко зачудовуємося тим, чого не вміємо, але не завжди визнаємо здобутків ближніх, наслідуємо стільки, хоч відбавляй, але наполягаємо на власній правоті, захищаємо скривджених, та не хочемо дати ради собі? В оцих багатозначних подвійностях ми й намагаємося знаходити себе.
У категорії «Політологія/соціологія/культурологія» перемогу отримали такі видання: Алексіс Бойлен «Візуальна культура»; Джермен Галагуа «Розумні міста»; Лі Макінтайр «Постправда» (ArtHuss).
Бойлен, А. Л. Візуальна культура / Алексіс Л. Бойлен ; пер. з англ. Г. Лелів. – Київ, ArtHuss, 2021. – 208 с.
Візуальна культура не буває нейтральною. Візуальне завжди щось означає. Як ми дивимось? Що ми бачимо? Як сформувати кращу візуальну культуру і збудувати краще майбутнє? Чи здатна візуальна культура врятувати нас від самих себе? «Ми», «нас», «самих себе» — а хто ж такі оці зациклені на собі «ми» в цьому рівнянні? Ця книжка – карта, яка допоможе зорієнтуватися в складних і заплутаних питаннях візуальної культури. Вона не починається з печерного живопису і не закінчується актуальним мистецтвом і не має на меті виставити одні об’єкти «старими», а інші — «сучасними». Натомість на величезній кількості прикладів — від Бейонсе і Jay-Z у Луврі до перших зображень чорної діри — Алексіс Бойлен розглядає питання, як ми взаємодіємо із зображеннями і піддаємося маніпуляціям. Чотири розділи цієї книжки показують візуальне як сукупність механізмів і стратегій, які допомагають нам визначити чотири питання нашого життя — «що», «хто», «де» й «коли».
Галеґуа, Дж. Розумні міста / Джермен Галеґуа ; пер. з англ. Олександр Стукало. – Київ : ArtHuss, 2021. – 192 с.
Яке місто можна назвати розумним і чому стільки суперечок довкола них? Це лабораторії-шоуруми практичного застосування інтернету речей, хмарних обчислень та інтеграції великих даних у повсякдення? Чи доступна модель майбутнього, де буде зрозуміліше й зручніше жити завдяки збору й аналізу інформації? Чи насправді це руйнівні, недемократичні, корпоративні ініціативи, мета яких — усунути великі групи жителів від участі в житті міста?
Авторка розглядає ключові поняття, означення, приклади з усього світу та історичні контексти, пов’язані з розумними містами, а також наводить аргументи гарячих дискусій «за» і «проти».
Джермен Галеґуа попереджає: нам треба більше знати про планування й будівництво розумних міст, щоб активніше долучатися до регулювання їхнього розвитку.
Макінтайр, Л. Постправда / Лі Макінтайр ; пер. з англ. Роксоляна Свято. – Київ : ArtHuss, 2021. – 208 с.
Як ми опинилися у світі постправди, де «альтернативні факти» підміняють справжні, а відчуття важливіші за очевидні докази й спростування? Що таке постправда? Це спроба видавати бажане за дійсне, політична маніпуляція, потьмарення масової свідомості? Чи просто брехня?
Ця книжка розглядає численні випадки часів президентства Дональда Трампа та його вільне поводження з фактами й використання «магічного мислення». Ба більше, автор іде ще далі і демонструє, що постправда починалася не з американських виборів 2016 року чи українських 2019 року. Він показує зародження цього феномена в маніпулятивному запереченні наукових фактів про куріння, еволюцію, вакцинацію і глобальне потепління. Автор розбирає психологічні ефекти, занепад традиційних медіа і розквіт соціальних мереж, а також узяте на озброєння правими радикалами постмодерністське твердження про те, нібито об’єктивної правди не існує.
Лі Макінтайр попереджає: перший крок у боротьбі з постправдою — це почати цікавитися нею.
Ви можете знайти та замовити ці книги в бібліотеках міста.