Напередодні Дня всіх закоханих Публічна бібліотека ім. Лесі Українки причарувала онлайн-аудиторію читанням епістолярію майстра освідчення у коханні Василя Симоненка. 12 лютого у прямому етері з промовистою назвою “Як написати листа коханій” філолог і бібліотекар Ірина Костюк розповіла про особистість поета, його тендітно-чутливу манеру оспівування любові та історію почуттів до Люсічки. Своїй обраниці натхенний Василь Симоненко написав близько 20 листів. Здається, ніхто так глибоко й неперевершено-інтимно не писав про любов. Загальна тональність листів Симоненка до майбутньої дружини, яку вперше поет зустрів під час практики у редакції видання «Черкаська правда», позитивна, романтична. Тексти сповнені пестливо-зменшувальних слів, іронічних ремарок, неймовірного розмаїття звертань (Малюсічка, Міністре, Тигре, моя маленька дівчинко). А кожен лист письменник-класик закінчував «Твій Вася,», «Твій Васька», «Твій В.», «Твоя полтавська Галушка». Неможливо залишити поза увагою той факт, що Людмила майже не відповідала на такі романтичні листи. Тому поет інколи починав лист так: «Цілую мою вредну Малюсю».
Відчуйте могутню силу любові у такому фрагменті з листа Василя Симоненка:
«[1]
…
Люся! Я вже встиг солідно скучити за тобою. Всі дівчата в темно-голубих пальтах здалеку чомусь дуже похожі на тебе, а зблизька — ні. Жаль. Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів. Губи не заболять — не бійся.
Напиши пару рядків <…>. Жду.
Люблю. Скучаю. Цілую. Твій Вася.
21.1.[ 19]57, Київ
Р. S. Завтра починаються заліки. Мороки багато. Надіюся, що все буде гаразд. Думаю про тебе, Малюся!
Василь».
Що такого особливо знайшов Василь Симоненко у неприступній Людмилі? І чому його епістолярій свідчить, що «так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання». Дізнайтеся у відеозаписі прямого етеру.