На початку січня у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії експонується книжково-ілюстративна виставка про Кирила Розумовського «Останній гетьман Війська Запорозького».
Народився майбутній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський 29 березня 1728 р. на хуторі Лемеші, що на Чернігівщині у сім’ї українського городового козака Григорія Розума. Соціальне зростання молодого хлопця стало можливим завдяки його старшому братові.
1742 р. Олексій Розумовський забрав Кирила в Петербург. Там він перебував під суворою опікою поетів О. Сумарокова та І. Єлагіна, готуючись до служби при царському дворі. Щоб здобути освіту, за сприяння Григорія Теплова – колишнього ректора Києво-Могилянської академії, Кирило Розумовський поїхав за кордон. Під іменем Івана Обидовського навчався в кращих університетах Німеччини, подорожував Францією, Італією.
Повернувшись з-за кордону, він став улюбленцем царського двору, 18-річного юнака призначили президентом Петербурзької Академії наук.
1747 р. було проголошено царську грамоту про відновлення гетьманства. На Глухівській раді в лютому 1750 р. за її вказівкою Єлизавети I гетьманом Лівобережної України було обрано 22-річного Кирила Розумовського. Про що видали відповідний указ та лише в березні 1751 р. в придворній церкві він склав присягу на вірність імператриці. Новий гетьман отримав символ влади – оздоблену коштовним камінням золоту булаву, великий білий прапор з російським гербом, бунчук, військову печатку і срібні литаври.
Говорячи про особисті якості гетьмана, відзначимо, що він був добрим, володів почуттям гумору. Незважаючи на розкішне життя і багаті столи, улюбленими його стравами були український борщ і гречана каша. Був одружений і мав одинадцятеро дітей. Кирило Григорович був щедрим меценатом Православної Церкви і культури.
Хоча за перші роки правління він прославився лише збагаченням себе і своєї сім’ї і лише кілька разів приїздив в Україну, гетьман організував окрему систему судочинства, змінив територіальний поділ країни, для розвитку торгівлі скасував митниці на кордоні, він реорганізував козацьке військо, намагався повернути козацтву втрачені вольності та створити на Лівобережжі справжній європейський парламент. З цими пропозиціями гетьман звернувся до Катерини II. Та у відповідь вона видала в 1764 році наказ про ліквідацію гетьманства, а самого гетьмана Кирила Розумовського було усунуто від державних справ. Склавши гетьманські клейноди, Кирило Розумовський виїхав за кордон. Протягом 11 років нова імператриця не дозволяла йому повернутися в Україну.
В 1777 році Кирило Розумовський повернувся в Україну. Відзначимо, що до кінця життя останній гетьман не зміг змиритися з втратою влади, а Петербург на все життя перестав йому бути привітним. Подальше життя останній гетьман провів в своїх резиденціях в Батурині і Яготині.
В останній період свого життя Кирило Розумовський займався розведенням іспанських овець, вирощував шовковицю, промишляв шовківництвом, механізував сільськогосподарську працю, будував млини та інше.
Помер Кирило Розумовський в самоті і був похований у збудованій ним Воскресенській церкві в Батурині.
Кирило Розумовський хоч і не був продовжувачем бойової слави своїх попередників-гетьманів, але завдяки своїй цілеспрямованій державницькій діяльності й прагненню зберегти автономію України залишився в пам’яті нащадків як один з освічених зверхників, а його час увійшов в історію як «золота осінь» автономії України.
Шановні користувачі!
Пропонуємо докладніше ознайомитися з літературою за поданою тематикою в електронному каталозі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки :
Гетьмани України / [уклад. В. П. Товстий]. – Харків : Промінь, 2011. – 248 с. : іл.
Деркач, А. Л.Глухов – гетманская столица / Андрей Деркач. – Киев : [Б.в], 2001. – 168 с. : ил.
Історія України в особах : Козаччина / упоряд. В.М. Горобець. – Київ : Україна, 2000. – 302 с. : іл.
Журавльов, Д. В. Усі гетьмани України / Д. Журавльов. – Харків : Фоліо, 2011. – 508 с. : іл., портр.
Сорока, Ю. В.Безгетьмання та останній гетьман України / Ю. Сорока. – Харків : Фоліо, 2012. – 120 с. : портр.
Шаров, І. Ф. 100 видатних імен України / Ігор Шаров. – Київ : Альтернативи, 1999. – 504 с. : портр.