В холодні і похмурі дні листопада ми запалюємо свічку памʼяті і згадуємо мільйони жертв Голодомору – штучних голодів 1921–1923, 1932–1933 і 1946–1947 рр.
Чисельність ненароджених дітей і тих, хто не вижив в ті роки, незліченна, й вимірюється мільйонними втратами кожного з наступних поколінь. Про нищення української нації тепер знає весь світ, написані сотні книг, відкриваються архівні дані – докази злочинів.
Тим більше сил хочеться докласти до продовження українського життя сьогодні в часи повномасштабної війни росії проти України.
Саме це ми робимо на щотижневому Жіночому колі у відділі краєзнавства, де створюємо символічне тіло – першу вишиту оберегову сорочечку-льолю для дітей, які народжуються в Україні в наш час і продовжують українську націю.
