«Я в світі щиро працював,
Я сіяв те, що бог послав»
П. П. Чубинський
27 січня виповнюється 185 років з дня народження Павла Платоновича Чубинського, чиє ім’я добре відоме українцям як автора слів Державного гімну «Ще не вмерла Україна і слава, і воля», написаного ще у 1862 р. Павло Платонович Чубинський народився 1839 р. у небагатій родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського на хуторі поблизу Борисполя на Київщині (на той час Переяславського повіту Полтавської губернії).
Одного з осінніх днів 1862 року Павло Чубинський, перебуваючи в гостях, почув патріотичну сербську пісню, яка його вразила. За спогадами сучасників, він зайшов у сусідню кімнату, і за пів години вийшов звідти з готовим текстом, якому судилося стати національним гімном. А вже 20 жовтня того ж року, шеф жандармів, князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» в Архангельську губернію.
Це не єдина його заслуга, оскільки він був не тільки щирим патріотом своєї Батьківщини, а й чудовим ученим.
В українську культуру і науку Павло Платонович Чубинський увійшов, насамперед, як видатний фольклорист і етнограф. Він вважав, що основою етнографії є народна творчість, яка відображає духовний світ українців. Павло Платонович любив український народ. За своє життя він зібрав близько чотирьох тисяч обрядових пісень, понад триста казок і зафіксував говірки, прикмети, звичаї у 60-тьох місцевостях. На світ з’явилося 7 томів (у 9 книгах)! Особливо його цікавили головні події людського життя – народження, одруження, проводи у рекрути і смерть. Його праці були відзначені золотою медаллю Імператорського географічного товариства та золотою медаллю конгресу в Парижі. Під його керівництвом упродовж кількох років було обстежено майже всю територію України, суміжні з нею райони Білорусі та Молдови, місця проживання українців у Польщі. Ця експедиця була найвидатнішим явищем в історії тогочасної етнографії. Вражає обсяг і глибина дослідницької праці. Завдяки експедиції Павла Чубинського і виданню його «Праць» залишилися прекрасні перли українського фольклору.
Він був чудовим організатором. Так, завдяки правильно спланованій роботі, йому разом із невеликою групою помічників 2 березня 1874 р. лише за добу вдалося здійснити перепис населення м. Києва, в якому на той час нараховувалося 127,5 тис. мешканців, що дозволило визначити кількісний, віковий, соціальний та національний склад населення. Перепис викликав тоді широкий розголос, однак в суспільстві його сприйняли по-різному. Через свої українофільські погляди ніякої винагороди він не отримав та був висланий з Києва.
А ще в душі Чубинського жив поет. Особливо він захоплювався віршуванням у молодості. В Києві у 1871р. вийшла друком збірка його віршів «Сопілка Павлуся».
Це була багатогранна особистість, діяльність його ще не вивчена остаточно і може бути об’єктом дослідження для етнографів, статистів та правознавців.
Про науковий, патріотичний і поетичний подвиг Павла Чубинського, життєвий шлях із сторінками біографії, особистим внеском у розвиток науки, українського фольклору та етнографії, ви можете дізнатись з бібліографічного списку «Сила чорноземна наш Чубинський!» : до 185 річчя з дня народження П. П. Чубинського. Вивчаймо та пам’ятаймо нашу історію!
Для пошуку Електронний каталог Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.