Фольварочний Василь Іванович — український поет, прозаїк і драматург, Заслужений діяч мистецтв України.
Народився 30 січня 1941 року у селі Нападівці на Тернопільщині. Закінчив Львівський університет(1963), з 1976 року — відповідальний секретар чернівецької організації Спілки письменників України.
Збірки поезій: «Тривога» (1966), «Ростуть сини» (1967), «Досвіток» (1968), «Уроки вірності» (1975); документальні повісті: «Сонце в зернині» (1972), «Цілющі джерела», «Під знаком братерства» (1975); п’єси: «Складна гама» (1968), «Друге цвітіння» (1969), «Жива вода» (1974), «Не проспати роси» (1976), «Зорі отчого краю» (1978), «Весняна музика» (1979), збірники п’єс: драма “Спокуса”, комедії “Пересолений мед”. Романи “Сказ”, “Обірвані струни”, Чорний бумер”, “Симон Петлюра” – т.1,2,3,4, “Хрещеники Сталіна”, “Розчахнута душа”.
Нагороджений Літературною премією імені Дмитра Загула (2009) Лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича (2000), Фундації родини Воскобійників (США) (2010).
Член ради, заступник голови Громадської організації Земляцтво буковинців у м. Києві «Буковина», заступник Голови ради Київської організації Національної спілки письменників України, Голова творчого об’єднання драматургів та кінодраматургів, очільник столичного Клубу бібліотекарів.
Один із заходів з участю Василя Фольварочного відбувся 16 травня 2018 року.