Кирило-Мефодіївське братство – перша політична організація української інтелігенції. Назва за Статутом – «Слов’янське товариство святих Кирила і Мефодія», за царською охранкою – «Украйно-слов’янське товариство», в радянській історіографії – «Кирило-Мефодіївське товариство». Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський називали це об’єднання братством, як і Тарас Шевченко в листі до Миколи Костомарова від 1 лютого 1847 року. Виникло в Києві у грудні 1845 – січні 1846 роках. Члени братства – головним чином вихованці Київського і Харківського університетів.
Фундаторами організації були колезький секретар, історик права М. Гулак, ад’юнкт Київського університету М. Костомаров і його студент В. Білозерський. До них приєдналися вчителі П. Куліш і Д. Пильчиков, студенти О. Павроцький, О. Маркович, І. Посяда, Г. Андрузький, О. Тулуб, поміщик М. Савич. У квітні 1846 року членом Кирило-Мефодіївського братства став Тарас Шевченко. Близько 100 осіб в Україні, росії, Білорусі, Польщі, Литві, Чехії підтримували зв’язки і дружні стосунки з членами братства.
Програмні положення його викладені в документах: «Книга буття українського народу», «Статут Слов’янського товариства святих Кирила і Мефодія», відозви «Брати українці!», пояснення до Статуту і записка про народну освіту В. Білозерського, записка М. Костомарова про панславізм, М. Савича – про емансипацію жінок у суспільстві, праці Г. Андрузького «Проекти досягнення можливого ступеня рівності й свободи (переважно в слов’янських землях)», «Ідеали держави», а також в листуванні, художніх і публіцистичних творах братчиків.
Кирило-Мефодіївське братство існувало 15 місяців і було викрито владою за доносом студента Київського університету О. Петрова наприкінці березня – на початку квітня 1847 р. Учасників організації заарештували й відправили до Петербурга. Слідство тривало до 30 травня 1847 року. Без суду, за «височайшим повелінням» братчиків покарали ув’язненням і засланням у віддалені губернії під нагляд поліції: М. Костомарова – до Саратова, П. Куліша – в Тулу, М. Гулака – на З роки в Шліссельбурзьку фортецю, а згодом до Пермі, В. Білозерського – до Петрозаводська.
Розгром товариства української інтелігенції та покарання братчиків знайшли резонанс у Європі. Паризькі газети влітку 1847 року вмістили повідомлення про арешт кирило-мефодіївців і заслання Шевченка в солдати. Особливий інтерес до цих подій виявила австрійська й західноукраїнська преса, зокрема в газеті І. Вагилевича «Дневник руський» (1848. Ч. 4) було вміщено вірш польського поета Г. Яблонського «Мученикам вольності з року 1847».
Діячі Кирило-Мефодіївського братства відіграли важливу роль у піднесенні національної самосвідомості українського народу. Вони заклали наукові основи програми національного відродження, які розбудовувались наступними поколіннями. Про свою симпатію до братства, «свіжі й високі ідеї того товариства» писав І. Франко. М. Грушевський наголошував: «Від Кирило-Мефодіївського братства веде свою історію весь новий український політичний рух». Високу оцінку Кирило-Мефодіївське братство, як історичне явище здобуло в О. Субтельного: «Воно явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку; воно привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україну) до потенційної небезпеки висхідної національної свідомості українців; ліквідація товариства дала сигнал до наступу антиукраїнської політики і ознаменувала початок довгої беззупинної боротьби української інтелігенції з російським царатом».
Цікаві факти про Кирило-Мефодіївське братство:
- Кирило-Мефодіївське братство – це перша політична організація на українських землях, створена 1845 року.
- Братство пропонувало створити дружню федерацію вільних слов’янських народів на чолі з Україною. Чому Україною? Бо саме в Україні існував феномен козацтва з його глибокими демократичними традиціями, яких не було в інших слов’янських народів. Не плутати козацьку демократію із сучасною. Право голосу мали тільки ті козаки, які воювали, були в рядах захисників, кров’ю і потом це право здобули, а не отримали його від народження.
- Учасником Кирило-Мефодіївського братства був Тарас Григорович Шевченко.
- Ідеологія товариства відрізнялася від слов’янофільства, бо члени Кирило-Мефодіївського братства не вивищували православ’я над католицизмом, як це люблять робити сучасні адепти «руського міра». Також братчики не вважали самодержавство ідеєю, яка слов’ян може об’єднати.
- «Книга Буття українського народу» — один з найяскравіших документів української думки XIX ст., задумані і написані як програма Кирило-Мефодіївського братства, став своєрідним Маніфестом відродженого в XIX ст. українства. Твір знайдений в 1917 р. в жандармських архівах Петрограда. Вперше опублікований у 1921 р. в журналі «Наше минуле», звідки його в 1921 р. передрукував Михайло Возняк у своїй книзі «Кирило-Мефодіївське Братство».