Інна Бірюкова
Одна з найдавніших вулиць Києва — вулиця Борисоглібська — у XVII столітті згадується під назвами Глібобориська, Хлібобориська. Назви походять від храму, присвяченого першим святим — князям Борису та Глібу, яких вбив старший брат Святополк під час міжусобиці.
Далеко не всі знають, що у двоповерховому будинку на Борисоглібській, 6 проживав професор Київської духовної академії Степан Сольський, який був київським міським головою у 1887-1900 роках.
Народився Сольський на Волині в сім’ї священика. Закінчивши духовну академію у Києві, став її викладачем, захистив у 1877 році докторську дисертацію. До 1897 року очолював в академії кафедру Нового Заповіту.
З 1879 року — заступник міського голови, а з 1887 року — міський голова Києва. Вирізнявся демократичними поглядами й відданістю справі благоустрою столиці, активно виступав за впровадження новинок техніки в міському господарстві.
За час врядування Сольського у Києві відкрили пам’ятник Богдану Хмельницькому та імператору Миколі І, почала діяти міська кінна залізниця, збудували першу міську електростанцію та пустили перший у Російській імперії електричний трамвай. Також за час його правління споруджено знаменитий київський театр «Соловцов» і закінчено будівництво Володимирського собору.
Зараз в старовинній будівлі на Борисоглібській, 6 розташовується РАГС Подільського району.
Цікаву легенду розповідають про будинок на вулиці Борисоглібській, 17/1, який прозвали Будинком закоханої Марійки.
Колись його господарем був купець Петро Федорович Бражников. Жив він разом із дружиною, і мали вони єдину доньку Марію. Багаті батьки готували її до забезпеченого купецького життя. Вона ж любила проводити час за читанням цікавих книг.
Одного разу подруга запросила Марійку на день народження. Там вона познайомилася з молодим студентом-медиком.
У Марії та Олега (так звали студента) спочатку виникла прихильність, а потім і кохання. Але батькам Марійки хлопець не подобався, оскільки був бідним. Але, незважаючи на всі труднощі, молоді люди продовжували кохати одне одного. Час від часу Марійка, не ставлячи нікого до відома, оплачувала навчання хлопця.
Та ось він закінчив університет, отримав місце, став трохи заробляти. Одного разу, прийшовши в будинок до Марійки, попросив у батьків її руки. Батько відповів, що доки дохід Олега не досягне певного рівня, нехай про сім’ю і не думає. Марія запропонувала таємно обвінчатися в Іллінській церкві, але Олег відповів, що хоче, щоб все було по-чесному.
Незабаром він поїхав у місто, де була епідемія, почав добре заробляти і розбагатів. Однак при цьому дуже змінився: перестав ходити на виклики до бідних людей, лікував людей дорого, але не дуже старанно. На зауваження Марійки, що він став іншим, не схожим на колишнього Олега, відповів, що якщо їй не подобається, то він знайде собі іншу наречену — згадав образу, коли йому відмовили.
Незабаром батьки Марійки померли. Оскільки залишилося багато боргів, майно почали розпродавати. Марійка захворіла, викликала лікаря — свого Олега. У них відбулася досить прохолодна розмова. Одружуватися він відмовився, навіть не повідомивши причини.
Через кілька днів його знову викликали до неї, але цього разу він прийти відмовився. А наступного дня дізнався, що Марійка померла…
Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/48802/