У Публічній бібліотеці імені Лесі Українки щодня щось відбувається. Цікаве або й таке, що відриває від комп’ютерного кріста і ставить на знайому стежку. Від моїх квартирних дверей до бібліотечних йти не більше тридцяти хвилин.
У фейсбучних друзях маю чимало бібліотечних працівників, та й офіційний, так би мовити сайт, не сходить зі стрічки.
Але приємність не лише в цьому. Не лише я бібліотеку, а й вона відстежує людей, які складають для неї сталий або потенційний інтерес. Поетів, прозаїків, тримає у полі зору критиків, аби не пропустити літературної цікавинки у книжковому морі.
Виставив я на початку весни добірку віршів Петра Біливоди, блискучого поета, якого Україна втратила майже три десятиліття тому, – і чи не одразу сигнал з вулиці Олександра Кониського, 83-85. Директорка закладу Ольга Іванівна Романюк не виявила, у своїх фондах книжки віршів, на яку я посилався.
Звичайно ж я знайшов примірник книжки «Ось така мені випала доля», який упорядковував і готував до друку.
Приніс, розповідаю про Петра, п’ємо каву.
Коли Ольга Іванівна почула, що за два дні –буде поетова річниця – новий спалах інтересу: «Негайно робимо онлайн-презентацію!»
Презентація відбулася, її блискуче провів Віталій Білозір.
Пізніше аналогічний шлях до бібліотечних пройшла книжка моїх актуальних поезій «Я – той, хто скам’янів».
Такий стиль, така риса характеру, насамперед, й ріднить мене із цим прекрасним колективом. Я теж, починаючи з студентських років, полюю за книгами. Різниця лиш у тім, що я тішив і тішу свою любов до книги, локальний інтерес, а Ольга Романюк з однодумцями задовольняє суспільний інтерес, масову потребу. Формує фонди і робить їх максимально доступними, спираючись на найновіші комп’ютерні технології.
З ювілеєм вас, дорогі колеги!
Уклін вам за вашу подвижницьку працю!
З найщирішою повагою – Сергій Чирков,