Жити мені цікаво.
Гадаю,що життя – це подарована тобі посудина,
а ось чим її наповнити, – залежить лише від тебе
Міла Іванцова
2020 рік багатий на ювілеї. Саме зараз ми відзначили день народження улюбленої письменниці наших читачів Міли Іванцової.
Коли дівчинці було піврочку, батьки-геологи привезли її до Києва. З того часу все життя Міли пов’язано з нашим містом. Тут вона закінчила школу, вступила до Педагогічного інституту і отримала кваліфікацію викладача французької та російської мов. Місця її роботи змінювалися від школи до туристичного ліцею тощо. Проте жінка захотіла більш кардинальних змін і стала засновницею курсів, на яких можна було оволодіти іноземними мовами. Та й тут Людмила (а це справжнє ім’я Іванцової) не знайшла себе і почала експериментувати: вона працювала у сфері нерухомості, потім стала дизайнером інтер’єру, почала пробувати себе в художній сфері – її привабила техніка петриківського розпису, а ще вона стала фотографом. Після всіх цих етапів пошуку душевної гармонії Міла Іванцова взялася за перо, коли кілька знайомих захотіли почитати її оповіді на папері. Наразі Міла Іванцова – професійний письменник. Літературна діяльність є її основним заняттям.
Міла Іванцова пише для звичайних людей, а не літературних критиків. Читачі називають твори Міли Іванцової «терапевтичною прозою», кажуть, що від них на душі стає легше. І не випадково, адже вони позитивні й життєрадісні. Та, напевне, найголовніше – у них цікаві історії людей, щоправда, часто з детективними нюансами і творчо додуманими сюжетними колізіями. Філософія авторки – триматися позитиву попри все, рухатися вперед і не озлоблюватися на людей та світ. Кожне оповідання, велике чи маленьке, – цікава історія з життя звичайних людей, а можливо, сучасна версія притчі. З героями не хочеться прощатися, з ними продовжуєш жити, міркуєш, як учинив би на їхньому місці, шукаєш відповіді на власні питання.
Жіноча проза – настроєва. Чого шукають в ній читачки, що їх притягує, захоплює, змушує пожадливо «ковтати» кожну сторінку аж до останньої? Міла Іванцова точно знає секрет, адже її героїні зі своїми життєвими історіями не відпускають читача до останнього.
Окрім того, що Людмила Іванцова відома письменниця, вона ще активна громадська діячка, патріотка та оптимістка.
Всеукраїнський соціальний благодійний проект під назвою «100 книжок для сільської бібліотеки» з’явився з легкої руки авторки. Вона започаткувала цей соціальний рух, який мав на меті наповнення бібліотек у сільській місцевості сучасною вітчизняною та зарубіжною літературою. До цього проекту міг долучитися кожен бажаючий, даруючи примірники з власної бібліотеки.
Роман «Родовий відмінок» отримав номінацію «Вибір видавців» у літературному конкурсі «Коронація слова – 2009». Роман «Гра в паралельне читання» увійшов у трійку творів-переможців цього ж конкурсу в 2012 році. У 2012 році письменниця нагороджена відзнакою «Золотий письменник України». Ця нагорода вручається літераторам загальний наклад книжок яких перевищує сто тисяч.
29 січня минулого року в бібліотеці відбулася творча зустріч з Людмилою Петрівною.
Цьогоріч, 9 червня, відбувся прямий етер з Мілою Іванцовою.
«Попри всі негаразди, дивитися на світ позитивно, вірити в себе, рости, розвиватися. Любити, жаліти, відстоювати і берегти наше місто, воно того варте, адже ми не окупанти, ми його мешканці – і надовго!» – бажає всім нам Міла Іванцова. А ми, в свою чергу, зичимо Людмилі Петрівні творчої наснаги і чекаємо на нові книжки.
Bonne chance, chère Mme Mila!
Іванцова, М. Моя бабуся спала з Саган : [роман] / Міла Іванцова. –[Київ] : Видавнича група КМ-БУКС, [2017]. – 205 с. : портр.
Дія роману, виданого вперше у 2010 році під назвою «Вітражі», відбувається в сучасному Києві періоду до Майдану. Перекладачка з французької Поліна має купу особистих проблем і замовлення на переклад українською роману Франсуази Саган. Проблеми героїнь відомої письменниці видаються Поліні надто малозначущими порівняно із власними. Робота не йде. Але в життя дівчини вривається програміст Богдан, який, ремонтуючи її комп’ютер, ламає паролі дівчини і дізнається про неї надто багато. Але йому вдається «поремонтувати» також і життя цієї дивної перекладачки, вихованої бабусею-француженкою, повернути в її сьогодення втрачену десять років тому подругу-антипода Стефку, дізнатися, ким направду була бабуся Ніколь і через які випробування їй довелося пройти. Роман Міли Іванцової динамічний, напружений, але при цьому добрий і людяний.
Іванцова, М. Родовий відмінок : роман / Міла Іванцова. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2018. – 230 с. : портр. Дипломант конкурсів Коронація слова», «Золотий письменник України».
Дія роману починається в радянському пологовому будинку у далекі передноворічні дні початку 80-х. Чи згасає пам’ять про випадкових подруг, пов’язаних спільним таїнством народження? Як склалися подальші долі матерів та їхніх дітей? Ми разом з героїнями роману переживемо «буремні» 90-і й потрапимо в сьогодення, де дивовижно переплелися долі тих, хто народився в один день.
Іванцова, М. Я тут живу : київський роман / Міла Іванцова.– Київ]: [Видавнича група КМ-БУКС], [2016]. – 398 с.
Роман, який чекав своєї публікації цілих 9 років. Рядки книги присвячені періоду між двома Майданами. Автор із великою любов’ю розповідає своїм читачам про життя маленьких людей у великому та галасливому Києві. У героїв твору різні долі, але кожен із них, переживши розчарування, знову сподівається лише на себе…
Іванцова, М. Ключі від ліфта : [роман] / Міла Іванцова. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 284 с.
У шістнадцятирічної Олі не було вибору: її обманом заманили до закордонного борделю та примусили торгувати власним тілом. У її співвітчизниці Лізи вибір був – і він, як виявилося, припав на того, хто прирік Олю на сексуальне рабство! Диво допомогло дівчатам утекти на батьківщину, але ключами від їхнього щастя доля розпорядилася на власний розсуд: віддала їх до рук двох молодих чоловіків, із якими подруги застрягнуть у ліфті…
Книги є в наявності у фонді бібліотеки
Читайте якісну літературу!