Поява цього автора стала для українського письменства подією. І в стилістичному сенсі, й у питаннях поширення та популяризації літератури, у специфічній манері спілкування з публікою та громадської активності – скрізь він уже залишив помітний слід і виразний вплив.
Сергій Жадан народився 1974 року в містечку Старобільську на Луганщині, точніше в його слобідській, найбільш українській та україномовній частині. Після отримання середньої освіти поїхав до Харкова, у заклад, що тепер зветься національним педагогічним університетом імені Г. С. Сковороди. У цьому ж навчальному закладі закінчив аспірантуру та захистив дисертацію на тему українського футуризму. На початку кар’єрного сходження Сергій Жадан книги не писав, а займався викладацькою діяльністю у рідному університеті. На кафедрі української літератури та журналістики він пропрацював чотири роки, щоб згодом присвятити увесь свій час письменництву.
У нинішньому харківському академічному середовищі «Пед», вирізняється якраз найбільшою увагою та відкритістю до української літератури ХХ століття та сучасного письменства. Через свою тітку, поетку Олександру Ковальову, Жадан мав зв’язок зі старшими письменницькими колами, а отже, міг не тільки іронізувати з їхнього стилю життя і письма, а й отримати від них певну інформацію. Як наслідок, Сергій Жадан став одним із популяризаторів українського літературного авангарду й модернізму.
Саме Жадан виявився тим письменником, котрий поєднав дуже транзитний, хисткий, катастрофічний дух часу нашої частини світу 1990-2000-х років, його іронію, цинізм, біль, споживацтво, млявий радикалізм із дуже в своїй суті піднесеними штуками – з усеохопністю добра, любов’ю, романтичним коханням, теплим внутрішнім світлом. І наснажив усе це оригінальним еластичним письмом, образним і дотепним. Не дивно, що така суміш стала більш ніж помітною і викликає такі різні реакції.
Однією з особливостей творчості Сергія Жадана, особливо на ранньому етапі, стала його схильність до епатажу. Переважно то була інвективна лексика та іронія щодо деяких мистецьких канонів чи явищ. Кажучи простіше, Жадан часто пише з матюками і дозволяє собі вільно поводитися не лише з іменем естрадного співака Степана Галябарди, а й із Тарасом Шевченком чи Максимом Рильським.
Разом з так само талановитими і яскравими поетами Ростиславом Мельниковим та Ігорем Пилипчуком Жадан став організатором літературного об’єднання «Червона Фіра». Воно відзначилося низкою літературних перформансів і напівсамодіяльних видань. І якщо Пилипчук згодом відійшов від літератури, а Мельників обрав роль непублічного «вченого поета» (науковця, викладача), то Жадан продовжив шлях літературної екстравертності.
Він брав участь у численних всеукраїнських і міжнародних фестивалях та інших заходах, отримав кілька премій. Деякі його збірки у дев’яності роки мали доволі широкий резонанс, а перша книжка в новому столітті – «Балади про війну і відбудову» (назва, до речі – теж пряма цитата, так само називалася одна зі збірок поезій Майка Йогансена), здається, остаточно вивела її автора в «перший ешелон поезії», не в останню чергу завдяки цікавій і продуманій композиції, грі жанрами (вірші, цикли, поеми, прозовий монолог) та передмові Юрія Андруховича.
На початку двотисячних Сергій Жадан виступив і як прозаїк. Першою була книжка оповідань «Біг Мак» зі стильними, м’якими й не дуже сюжетними творами. А наступна прозова книжка зробила Жадана культовим письменником. Це була повість «Депеш Мод» – то гостросюжетна, то абсурдно антисюжетна пригода кількох молодиків, які шукають свого приятеля по гуртожитках, заводах, полях і залізницях Східної України. У «Депеш Мод» поєдналися цікаве письмо із дотепами та неабияким почуттям гумору. Для читацького успіху важливою була й тематика: життя молоді у великому місті.
Майже щорічно книги Сергія Жадана приносять автору ряд престижних премій і нагород з літератури. В травні 2017 року письменник був номінований на премію Василя Стуса за особливий внесок у розвиток української літератури та стійкість громадянської позиції. Його останній роман «Інтернат» переміг у номінації «Сучасна українська проза» на 24-му Форумі видавців.
Книги Сергія Жадана все більше приваблюють поціновувачів якісної української літератури.
Пропонуємо книги С. Жадана з фонду бібліотеки
Жадан, С. Депеш Мод : [роман] / Сергій Жадан ; [післям. П. А. Загребельного]. – Харків : Фоліо, 2006. – 229 с.
Роман «Депеш Мод» – чтиво не для нервових і не для «правильних». Це непричесана і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у Харкові у червні 1993 року. Україна стала незалежною, «радянські цінності» пішли прахом, а покоління розгубленої молоді почало затято шукати себе в оновлених реаліях. Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити його про самогубство вітчима. Вася Карбюратор повинен встигнути на похорон. Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика. Насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих. Сам автор запевняє, що в книзі йдеться про його особисте життя і 99 відсотків написаного – чиста правда.
Жадан, С. В. Ворошиловград : [роман] ; Бігти, не зупиняючись : [оповідання] / Сергій Жадан. – Харків : Фоліо, 2015. – 316 с. : портр.
Роман переміг у конкурсі Книга року Бі-Бі-Сі за 2010 рік, а 2014 року роман був удостоєний швейцарської літературної премії Jan Michalski Prize. 12 грудня 2014 року на честь десятої річниці премії BBC Україна спільно з культурною програмою ЄБРР оголосили роман Книгою десятиліття Бі-Бі-Сі.
Пил доріг, іржаві бензоколонки, втомлені автобуси, старі «хрущовки»… Місто, що залишилось десь поза часом. Дивні люди, які займаються дивними справами. Абсурд – та водночас «справжність» існування… Герман повертається до містечка свого дитинства у степах Донбасу, щоб знайти зниклого брата і врятувати його бізнес. Проте реальність виявляється хиткою, майбутнє – невизначеним, а минуле викликає надто гостру ностальгію… Лірична і жорстка, соціальна і метафізична, меланхолійна і реалістична історія, сповнена безмежних просторів, спогадів, сновидь, мрій, джазу та духу справжньої дружби.
Головний герой змушений захищати власний бізнес від олігарха, який конче прагне розширити сферу впливу. Історія оповідає про так добре відоме українцям рейдерство «без кордонів» з погрозами та вбивствами. Картинка виглядає ще яскравіше завдяки колоритним персонажам та певному відчуттю транзитності. Як головний герой переміщається з точки в точку, так інші залишають Україну чи то навпаки, роблять нашу країну своєю тимчасовою домівкою. Книга видається певною ностальгією за стабільністю, якої годі й шукати у тогочасному суспільстві.
Жадан, С. В. Інтернат : роман / Сергій Жадан. – [Чернівці] : Meridian Czernowitz, 2017. – 335 с. : іл.
Найкраща книга 24 Форуму Видавців у номінації «Сучасна українська проза» (2017)
…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…
…Січень 2015 року. Донбас. На безіменній станції біля неназваного міста живе Паша. Йому тридцять п’ять, він учитель української мови. Роботу не любить. Батька не розуміє. Сестру-близнючку боїться. Мати померла. Нині в його краях міняється влада: українські війська пішли і заходять інші – вони теж не названі. Паша не воює, бо це не його війна: «Малий усе допитувався в Паші, за кого він, що робитиме, у кого стрілятиме. Паша, як завжди, неохоче відповідав, що його це не стосується, що його ніхто не влаштовує, що він ні за кого». Та він і не стрілятиме – інвалід: має проблеми з правою рукою. В місті, в інтернаті, у Паші є племінник-підліток Саша (епілептик, судячи з усього). Нарешті родина розуміє, що хлопця з інтернату час би забрати додому. Паша рушає до міста, що знаходиться в облозі. Три дні на лінії фронту є у героїв Жадана, щоб зрозуміти, чия це війна.
Шукайте книги Сергія Жадана в електронному каталозі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки
Читайте якісну літературу!