Література для мене – спосіб
існування в інформаційному просторі
С. Поваляєва
Світлану Поваляєву називають однією з небагатьох сучасних письменниць, які, відповідаючи епосі інформаційного перенасичення, створюють літературу, котру цікаво читати.
Сучасна українська письменниця, відома журналістка, Світлана Вадимівна Поваляєва з’явилася на світ 20 березня 1974 року в Києві.
За словами самої письменниці, вона не мріяла в дитинстві стати ні вчителькою, ні лікаркою, словом, зовсім не бачила себе в іпостасях, звичних для малих мрійниць. Їй просто не хотілося нічого робити в дорослому віці. От і все. Проте так не сталося.
Закінчивши у столиці середню школу під номером 71, дівчина вступає до Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчалась вона на телевізійника. Отримавши вищу освіту, Світлана почала працювати в медійному просторі. Працювала за фахом на телебаченні, радіо, в електронних та друкованих виданнях. Сьогодні жінка займається журналістською діяльністю в штаті 5-го каналу.
Її сюжети на телебаченні різкі, динамічні й насичені драйвом журналістського розслідування. Вона не боїться гострого слівця та б’є по залишках совєтизму й жлобства з відвертим месіанським задоволенням.
Народжена в застійних сімдесятих, проста київська російськомовна дівчинка виросла у протестну україномовну письменницю. Вона не боїться їздити ні на схід, ані на захід України, їй цікаво провокувати публіку, вона одягається як готеса зі стажем і часто змінює зачіски. Поводиться, за визначенням преси, то як фея, то як фурія. Називає себе урбаністом і гламурним панком.
Як особистість літераторка є досить неординарною та цікавою. За релігією вона – буддистка. Обожнює рок-музику, а ще належить до числа тих людей, що підтримують ідею легалізації легких наркотичних речовин.
Світлана є виразним противником еміграції з України і вважає, що тільки своїми силами можна щось змінити в цій державі.
Лавреатка поетичних конкурсів «Молоде вино», Всеукраїнського літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», конкурсу молодих митців «Старт» від фонду «Відродження». Учасниця численних літературно-музичних та літературних фестивалів. Учасниця трьох революцій (на граніті, Помаранчевої і Гідності) та протестних акцій «Україна без Кучми» і «Мовний Майдан».
Шукайте книги С. Поваляєвої в електронному каталозі https://bit.ly/3KOEHNG
Фото взяті з мережі «Інтернет».
Поваляєва, С. В. Лярви. Небо кухня мертвих : [роман] / Світлана Поваляєва. – Харків : Фоліо, 2007. – 186 с.
Якщо зумієте назвати собі 10 чесних доказів того, що Ви – людина, можете відкласти цю книгу й ніколи більше до неї не повертатися. В іншому випадку сідайте за читання нових думок про вічне: сволоту, зрадників, вампірів, секс, секонд-хенди, самоту, мізантропії і небо… Світлана Поваляєва створює книги на основі власних рефлексій, пропускає життя через себе і віддає отриманий від такого синтезу результат на папері. Не чекайте, що прочитане поліпшить вам настрій – скоріше, додасть жорсткості. Письменниця мало замислюється над тим, як шокувати публіку – тим не менш, завжди справляється з цією справою на відмінно.
Поваляєва, С. В. Сімург : готичний роман / С. В. Поваляєва. – Харків : Фоліо, 2006. – 253 с. – (Графіті).
Казка – вампір, Марк – художник снігу, Арсен – загиблий журналіст, Мара навіть серед примар собі не знаходить місця, Терренс Маккена виявляється Чорним П’єро, а Ленні Ріффен-штайль – клепсидрою… Всі неприкаяні привиди збираються у старому бюветі, й пробуджена артезіанська вода перетворює їх на Сімурґ… Словом, це готичний роман, або роман-хорор, хоча й софт, бо в кінці на вас чекає який не який, а хепі-енд.
У тексті збережено особливості авторського письма.
Поваляєва, С. Орігамі-блюз : новели з циклу «Колишні коханці» / Світлана Поваляєва. – Харків : Фоліо, 2007. – 185 с.
Це блюзова історія про непотріб повсякдення, про кохання, секс, бокс і втрату так званого «Я» пісенькою Бітлів «All you need is love». Скромна відповідь-ключик на всі філософські запитання та мудрування. Втім, зі сторінок цієї книжки Ви можете скласти багато паперових літачків, човників, пташок, квіток і фалосів, а потім випустити ці ув’язнені формою тексти на волю, бо єдине, чого ми всі насправді потребуємо – це КОХАННЯ!