Я з тих, що підставила б другу щоку,
а якщо мене вдарили по обох щоках,
то знайшла б іще й третю.
Таня Малярчук
Тетяна Малярчук походить з Івано-Франківська, за освітою вона філолог. Про себе розповідає неохоче. Вона доволі непублічна особистість. Писати пробувала в 6 років. У старших класах вірші були серйозніші, відчувався вплив української літератури. «То була гранітна поезія. А потім я зрозуміла, що поет з мене не вийде – і перестала будь-чим займатися», – згадує мисткиня.
Після закінчення Прикарпатського університету імені В. Стефаника вона працювала журналісткою на українському телебаченні – спершу на 5 каналі, потім у програмі журналістських розслідувань «Попередження з Миколою Вереснем». З 2011 року мешкає у Відні.
Популярність письменниця здобула завдяки особистому специфічному баченню цього світу й багатьох речей, перетворенню їх із реальних у фантастичні. Посеред звичайних буденних пейзажів вона бачить казкові картини і, як сама каже, наче дивиться кіно. А потім натхненно створює новий твір.
Вона пише про нашу реальність – знайомі гори, ріки, назви, супермаркети, двори, церкви, дороги, міста, села… Але раптом у звичайні рамки вривається безлад, і читачу доводиться розплутувати безліч філософських вузлів. У її книгах людська сила і слабкість, казки й чортівня, мовчання і сповідь, кохання і любов, народження і переродження. Від мови авторки стилісти отримують задоволення: діалоги прості й глибокі, текст лаконічний, метафори свіжі. Тетяна хоче, «…щоб люди, які читають, були щасливіші у той момент, коли читають… Просто є історії, які можуть зробити так». Вона нікому нічого не нав’язує. Хай кожен читач знайде в її текстах щось своє і стане від цього кращим. Задля цього вона й пише.
Авторка, як добра фея, як казкарка, в останню мить протягує руку допомоги маленьким людям, надає їм сховище хоча б в межах «енциклопедичного» збірника.
Таня Малярчук незмінна в тотальній любові до своїх героїв. Кожною своєю історією вона повторює: «любіть людей».
Коли Тетяна переїхала за кордон, багато українських критиків вважали, що її стиль написання обов’язково зміниться під впливом чужого середовища й культури, що він не стане таким привабливим для українців, що вона забуде рідну мову. Але не так сталося, як гадалося. Більше того, за кордоном Тетяна усвідомила, наскільки вона особлива через те, що народилась українкою.
Роман «Забуття» (2016) про українського історика та політика В’ячеслава Липинського був нагороджений літературною премією «Книга року BBC-2016». Твори Тані Малярчук перекладені багатьма мовами, зокрема, німецькою. У 2018 році Тетяна Володимирівна отримала найважливішу літературну премію Австрії, премію Інгеборг Бахман за твір «Жаби в морі». Цю премію присуджують лише тим авторам, які пишуть німецькою мовою.
Таня Малярчук є культурною амбасадоркою України в Австрії. Письменниця часто говорить про Україну у німецьких ЗМІ. Вона брала участь у випуску KulturCafe. KulturCafe – це онлайн-платформа для бесід з цікавими митцями та основними діячами культурної сцени України й Австрії.
Колумністка в українських та німецьких інтернет-виданнях Deutsche Welle та Die Zeit Online.
Член Українського ПЕН.
Шукайте книги Тані Малярчук в електронному каталозі.
Малярчук, Т. Забуття : роман / Таня Малярчук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. – 251 с.
Головним героєм цього роману Таня Малярчук обрала В’ячеслава Липинського. У книжці переплітаються дві сюжетні лінії, історична та сучасна. В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як із кіноплівки.
Малярчук, Т. За такі гріхи бог ще подякує / Таня Малярчук. – [Чернівці] : [Меридіан Черновіц], [2020]. – 136 с. : іл.
Поетична збірка, що налічує більше п’ятдесяти віршів, доповнених особливими колажами Тані Малярчук. Це, за її словами, «зліплений по клаптиках у химерні картинки і прості слова досвід блукань і страждань, які жінка переживає, коли наважується на самознищення. Неодмінно заради того, щоб самовіднайтися. Для мене ця книжечка – як пройтися голяком у людному місці, в ній я максимально вразлива, бо ніколи раніше не писала верлібри і не займалася дизайном. Любов як найвишуканіша форма насильства – її основна тема».
Малярчук, Т. Говорити : [проза] / Таня Малярчук. – Харків : Фоліо, 2007. – 187 с.
«Говорити» – це книга, що виникла не з потреби писати, а з потреби говорити. Говорити по-іншому й до іншого. Вдягатися на час короткого оповідання в чужі голоси, щоб нарешті вийти за межі власного імені і перестати бути тільки собою. Герої нових текстів Тані Малярчук тільки те й роблять, що вбивають свою авторку. Вони сперечаються між собою, звинувачують одне одного, кричать, психують і погрожують. Проте їх не треба боятися. Їх навіть не треба слухати. Коли голос по той бік тексту замовкне, вибачте йому і заговоріть самі.
Малярчук, Т. В. Згори вниз. Книга страхів / Таня Малярчук. – Харків : Фоліо, 2007. – 220 с.
«Згори вниз» – це реанімація сюрреалізму в українській літературі. У книзі є сюжет, розділові знаки та навіть інструкція з виготовлення фотографій у домашніх умовах. А також втеча, захоплення чужих помешкань і чужих таємниць, гірські ландшафти, зворушлива й неправдива історія любові, перевертні, чортівня, люди, що мовчать, і коти, що говорять. Словом, все те, що притаманне будь-якій нормальній жіночій психіці.
ЧИТАЙТЕ ЯКІСНУ ЛІТЕРАТУРУ!