День жалю… День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки
Погребняк Н.
Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом.
Голодомор став ціною, яку заплатив український народ за прагнення до свободи. Це була реакція комуністичного режиму на відродження нашим народом власної держави, духовне піднесення часів Української революції 1917–1921 років.
Українські селяни стали наступними жертвами сталінського режиму після тотальних репресій щодо української інтелігенції та духівництва.
За спроби українців відстояти особисту свободу їх звинуватили в підготовці антикомуністичного повстання навесні 1933 року та вдалися до голодного терору.
Україна, саме тому, що мала досвід власної державності, найактивніше опиралася становленню й утвердженню комуністичного тоталітарного режиму.
На початку 1930-х років політика колективізації в Україні зазнала краху. Селяни масово покидали колгоспи та забирали своє майно: худобу, інвентар, зароблене збіжжя.
Щоб «покарати» українців та унеможливити подальший спротив восени 1932 року комуністи розпочали спеціальну каральну операцію – масовий штучний голод. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючим виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. Дороги у великі міста просто перекривали, а тих, хто намагався туди потрапити – розстрілювали. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.
Для збереження колгоспів і майна у руках держави сталінський режим
7 серпня 1932 року прийняв репресивну постанову, яка в народі отримала назву «закон про п’ять колосків». 
За цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом. Фактично закон забрав у народу право володіти їжею. Було організовано спеціальні групи людей, які здійснювали обшуки населення з метою насильницького вилучення зерна. Такі обшуки супроводжувались терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисяч осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей.
Все це здійснювалось за наявності великих запасів зерна у централізованих державних резервних фондах та масштабного продовольчого експорту.
Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зроблено заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод
1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим.
Із послабленням комуністичного контролю над суспільним життям у другій половині 1980-х років відновлюється пам’ять про Голодомор. З 1993 року в Україні на державному рівні відбувається вшанування безневинних жертв Голодомору.
У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”.
В пам’ять про загиблих під час Голодомору 1932-1933 років в серпні 2009 року в Києві було відкрито Національний музей Голодомору-геноциду.
Загалом в Україні встановлено понад 7100 меморіалів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених жертвам Голодомору.
МИ ПАМ’ЯТАЄМО!
Пропонуємо літературу з фонду бібліотеки
Томенко, М. Трудова книжка матері : епічно-психологічна драма народного болю у 4-х книгах : присвячується голодомору-геноциду в Україні (1932-1933 рр.), жертвам і мученикам тоталітарного режиму / Микола Томенко. – Київ : Фенікс, 2008. – 307 с.
Микола Томенко в трилогії «Трудова книжка матері» викриває колгоспний експеримент тоталітарної системи сталінських часів. Книга є промовистою біографією болю народної душі, яка в ходінні по муках чорноземними ланами ХХ століття зазнала пекельних поневірянь.
Гуцало, Є. П. Голодомор ; Княжа гора ; Ментальність орди ; Мертва зона / Євген Гуцало. – Київ : Центр учбової літератури, 2019. – 418 с. : портр.
Повість розповідає про ті трагічні сторінки історії Українського Народу, які в радянські часи приховували навмисно. Сюжетна проекція трагедії голоду визначила картини 1932–1933 рр. Об’єктивне бачення тогочасної дійсності спонукало письменника відмовитися від однолінійно послідовного нанизування подій. Зображення загальної катастрофічності людського життя будується на руйнівному – заданому «згори» втручанні репресивної машини у долі персонажів. Незважаючи на те, що чимало з них виконують другорядну чи й епізодичну функцію, кожен із них перебуває в ідейно-тематичній залежності з іншими, як і протагоністами.
Борисенко, В. Свіча пам’яті : усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках / Валентина Борисенко. – Київ : Стилос, 2007. – 287 с. : іл.
У книзі на основі матеріалів усної історії розкривається глибина трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932–1933 роках. Усні свідчення неспростовно доводять, що акція геноциду українських селян була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля.
Кульчицький, С. В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид : труднощі усвідомлення / Станіслав Кульчицький. – Київ : Наш час, 2008. – 423 с. : іл., портр.
Hа пiдставi бaгатьox дoкументiв i свiдчень автop встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральні акції, з вилученням у селян всього наявного у них продовольства. Книга допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти безпартійної української інтелегенції та членів КП(б)У мали на меті попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній республіці.
Конквест, Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор : [пер. з англ.] / Роберт Конквест. – Київ : Центр учбової літератури, 2019. – 386 с.
Перед читачем – перший повний український переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших періодів нашої історії. Спираючись на документальні джерела, автор розкриває жахливі картини колективізації та голодомору 1929-1933 рр., залишаючи за собою право на особистий погляд на висвітлювані події.
Епплбом, Е. Червоний Голод. Війна Сталіна проти України / Енн Епплбом ; [пер. з англ. Д. Маттінглі, О. Кисіль]. – Київ : HREC PRESS, 2018. – 440 с. : іл., портр.
У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932-1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917-1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність.