Є люди, у яких тиша бібліотеки звучить як пролог до великої вистави. У кожному їхньому слові – відлуння сцени, у кожному русі – ритм розгортання дії. Саме таким є Леонід Семенович Криворучко – людина, що понад чотири десятиліття поєднує у своїй щоденній праці два світи: книгу і театр.
Ще зовсім молодим випускником театрознавчого факультету Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого він переступив поріг Бібліотеки мистецтв Шевченківського району. Було це в далекому 1980 році. Та ця дата стала водорозділом: саме тоді почалась історія, яка вже 45 років триває в лініях книг, мистецьких проєктах, виставках і людських серцях.
Коли бібліотеку реорганізували у відділ мистецтв Центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки, Леонід Криворучко залишився – не просто як працівник, а як творець. Саме він заклав мистецький фундамент унікального книжкового фонду, до якого увійшли безцінні приватні колекції: славетного танцівника і хореографа Сержа Лифаря, народного артиста України Ростислава Івицького, професорів Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого Юрія Бобошка, Івана Чабаненка, Валентини Заболотної, Ростислава Пилипчука. Тут зібрано історію української культури, театру, танцю – через книги, рукописи, пам’ять речей.
Під керівництвом Леоніда Семеновича відділ став мистецьким центром столиці: живі зустрічі, камерні концерти, презентації, художні виставки, проєкти, у яких переплітається тиша бібліотеки з динамікою сцени. Значним досягненням став проєкт «Бібліотека+театр», у межах якого відділ став майданчиком для справжніх театральних постановок.
Його любов до театру завжди знаходила вихід: у програмах на Українському радіо, у співпраці з Ніною Новоселицькою над «Театральними обріями». Він не просто розповідає – він інтерпретує та оживляє, і ця пристрасть відчувається у кожному кадрі, кожному слові.
Леонід Криворучко – не лише бібліотекар, бібліограф, театрознавець, заслужений діяч мистецтв України, а й провідник у світ естетики та мистецтва. Завдяки йому світ побачили видання: «Колекція Сержа Лифаря», «Український художній авангард», перший повний бібліографічний довідник «Лесь Курбас», що охоплює 110 років театральної історії, довідково-бібліографічне видання «Леся Українка на театральній сцені» та інші.
Його перо – точне, виважене, глибоке. Його статті прикрашають «Енциклопедію сучасної України». Його ім’я – серед експертів найпрестижнішої премії «Київська пектораль». Його думки звучать на наукових конференціях, у теле- й радіоетері.
Але попри все, найголовніше – він залишається людиною сцени в душі й людиною книги в серці. У кабінеті, серед полиць видань і тиші, народжуються ідеї, які потім живуть у виставах, текстах, проєктах. Він – режисер свого відділу, а бібліотека – його сцена.