ТЕТЯНА АСАДЧЕВА

Однією із перлин київської архітектури є вишуканий двоповерховий маєток на розі вулиць Шовковичної та Пилипа Орлика, який за незвичний темно-коричневий колір фасаду кияни називають «Шоколадним будинком».

Цій елегантній споруді, збудованій у стилі історизму, вже понад 120 років. Навідаємося у гості до філії Нацiонального музею «Київська картинна галерея» мистецького центру «Шоколадний будинок» та дізнаємося чимало цікавих фактів про цю незвичну будівлю та її першого власника.

Історія будинку розпочалася наприкінці ХІХ століття, коли відомий київський купець, підприємець та меценат Семен Могилевцев (1842-1917) замовив видатному київському зодчому, академіку архітектури Володимиру Ніколаєву, проєкт власного будинку.

Семен Могилевцев був вихідцем зі старовинного брянського роду, який займався лісовою промисловістю. Він оселився у Києві в 1878 році, де спершу жив на Подолі на вулиці Хорива, 46. Неподалік, на розі Набережно-Хрещатицької та Турівської, він спорудив перший у Києві тартак для розпилу деревини.

*Інтер’єри будинку на старовинних фотографіях. Фото: Тетяна Асадчева*

Тривалий час Семен Могилевцев був гласним Київської міської Думи, головою старшин Київського міського купецького зібрання та очолював біржовий комітет.

Окрім активної політичної та громадської діяльності, він приділяв чималу увагу меценатству, віддаючи значну частину своїх статків на потреби медичних та освітніх закладів.

У 1895 році його коштом було облаштоване електричне підсвітлення монумента князя Володимира, а у 1909 році він пожертвував 500 тисяч карбованців на будівництво Педагогічного музею (нині Будинок вчителя).

Коли земний шлях Семена Могилевцева закінчився у липні 1917 року, його поховали у Брянську в своєму старовинному склепі. Не маючи власної родини та дітей, київський меценат заповів усе своє майно та будинок своєму племіннику, який через складну політичну ситуацію не зміг прийняти спадщину.

У радянський час будинок націоналізували. Там мешкали відомі політики, науковці, діячі культури, серед яких відомий археолог та мистецтвознавець Микола Макаренко, міністр внутрішніх справ часів Гетьманату Скоропадського Ігор Кістяківський та інші.

У 30-ті роки в будівлі діяла резиденція Наркомату іноземних справ, а з 1940-го по 1960-й споруда перебувала у віданні Управління справами Ради міністрів УРСР.

Кияни старшого покоління добре пам’ятають Шоколадний будинок у якості центрального РАГСУ, який діяв тут з 1960-го по 1980-ті роки.

Реставрація та реконструкція будинку почалася у 1982 році та тривала майже 11 років.

У перші роки незалежності будівля була закрита для відвідування та гостинно відкрила свої двері для перших відвідувачів лише у 2009 році в якості філії Київської картинної галереї.

В останні роки у «шоколадці» продовжується локальна реставрація з відновлення втрачених елементів інтер’єрів. У 2014 році до Мавританської зали був повернений з музеїв Лаври м’який гарнітур, виготовлений на початку ХХ століття на замовлення Семена Могилевцева.

Через 2 роки завдяки кропіткій праці майстрів «Укрреставрації» було відновлено розпис різьбленого декору Мавританської зали.

Також в останні роки відновили великий вітраж на першому ярусі будинку.

Особливу історичну та художню цінність будівлі мають розкішні інтер’єри, які дивом збереглися у первісному вигляді. Оформлення зал тривало 5 років. Воно майстерно втілено у стилі різних епох та є унікальної пам’яткою монументально-декоративного мистецтва кінця ХІХ-початку ХХ століття.

На жаль, імена майстрів з оздоблення інтер’єрів, які і сьогодні захоплюють відвідувачів будинку, залишаються невідомими, але вони беззаперечно мали чудовий смак та неабияку вправність,

За словами наукових співробітників музею, з дев’яти зал в автентичному стані збереглося шість, ще дві — з повністю або частково втраченим декором, який було відновлено реставраторами. І кожна з цих зал переносить нас у певну епоху з притаманним їй художнім стилем.

Перша парадна кімната або згадана вище Мавританська зала була першою кімнатою, куди потрапляли гості першого власника будинку. За словами мистецтвознавців та науковців музею, використання орієнтальних мотивів в оформленні кімнат для пиття кави та паління було характерне для багатьох тогочасних міських садиб. Окрасою Мавританської зали є надзвичайної краси кесонована стеля, прикрашена візерунками з восьмикутних зірок та рівнораменних хрестів, створюючи дивний простір, який зачаровує своєю витонченістю та екзотичністю.

Друга кімната, яка слугувала господареві парадною їдальнею, відносить нас до європейських палаццо епохи ренесансу. Завдяки кольору стін та зображенню граната її часто називають «Гранатова вітальня».

Унікальної краси плафон у стилі неорококо можна побачити у малій вітальні, який прикрашено орнаментом трояндових гірлянд на фоні блакитного неба. За первісним плануванням будинку до цієї кімнати вели окремі дерев’яні сходи, які були втрачені у радянські часи. Тривалий час співробітники музею розшукують архівні світлини їх автентичного вигляду з метою подальшого відтворення, але, на жаль, поки їх спроби не увінчалися успіхом.

*Плафон у малій вітальні. Фото: Тетяна Асадчева.*

Зала у стилі модерн за правилами тогочасного етикету передбачалася для відпочинку жінок. Зображальні елементи — різноманітні квіти та рослини — були характерні для епохи ар-нуво, поширеного в Європі на зламі минулих століть. Розміщена на стелі у круглому медальйоні жіноча голівка є своєрідною реплікою афіші чеського художника Альфонса Мухи для легендарної французької акторки Сари Бернар. Унікальним елементом декору цієї зали є автентичні вітражі з ірисами, які є рідкісним прикладом збереження елементів первісного декору в інтер’єрах будинків.

У найбільшій за площею кімнаті — Білій залі — часто влаштовували бали, парадні прийоми та благодійні концерти. У її декорі, який символічно розкриває любовну та музичну теми, поєдналися елементи декору класицизму з елементами бароко та рококо.

Кабінет господаря розташовувався у русько-візантійській залі, інтер’єри якої нагадують князівські палаци-тереми. Окрему увагу заслуговують унікальні різьблені підвіконня, які ще були оформлені за часів Могилевцева.

*Кабінет Семена Могилевцева. Фото: Тетяна Асадчева.*

Поруч з кабінетом розташовується Французька зала з плафоном у стилі неокласицизму. За припущеннями працівників музею, зала не мала пишного оздоблення стін, бо там знаходилася бібліотека господаря. Уважні відвідувачі можуть також помітити монограму власника будинку «СМ» у двох ліпнених картушах.

Первісний декор малої приймальні також було втрачено у радянський час. У 2015-2016 роках інтер’єри були оформлені у стилі неокласицизму, який замикає калейдоскоп стилів, втілених в інтер’єрах Шоколадного будинку.

Окрім розкішних зал, приємним сюрпризом є маловідомі частини споруди. Наприклад, у середині є затишний внутрішній дворик, з якого можна побачити сусідні будинки, які також є видатними пам’ятками столичної архітектури.

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/53033/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Бублик, В. Д. Путеводитель по Кіеву / В.Д. Бублик. – Кіевъ : Книжный и музыкальный магазинъ Л. Идзиковскаго, 1894. – XVIII, 288 с. : ил., реклама.

Бульварный роман // Анисимов А. Л. Киев и киевляне. Я вызову любое из столетий… : в 2 кн. Кн. 2 / А. Л. Анисимов. – Киев : Телеграфъ, 2003. – С. 115-123 : іл.

Киев ,его святыни, древности, достопамятности и сведения, необходимые для его почитателей и путешественников / Н. Сементовский. – Кіевъ ; СПб. : Н. Я. Оглоблин, 1900. – 299,/7/ с. : ил. –

Лузина, Л. Невероятный Киев Лады Лузиной / Лада Лузина. – Киев : Скай Хорс, 2018. – 298 с. : фотоил.

Марущак, А. Прогулки по Киеву с газетой “Сегодня” : годы, лица, события : [путеводитель]. Т. 2 / Александр Марущак, Леся Кириченко. – Киев : УКРБУД : [Саммит-Книга], 2018. – 271 с. : ил.

Шовковична, 17 : “Шоколадний будинок” // Друг, О. М. Липський гербовник / Ольга Друг. – Київ : Либідь, 2016. – С. 25-30 : іл., портр.

Статті

Киркевич, В. Липки : аристократический и правительственный центр столичного города / Виктор Киркевич // Достопримечательности Украины. История и культура : всеукраинский независимый вневедомственный научно-популярный журнал. – 2018. – № 1-6. – С. 112-137.

Прокопенко, М. Купецький”десерт” : помешкання багатого підприємця, відділення НКВС, палац одружень, галерея – це все про знаменитий “Шоколадний будинок” у Києві / Марія Прокопенко // День. – 2016. – 29-30 січ. (№ 14-15). – С. 16 : фото.