Тетяна АСАДЧЕВА
У містечку Гоголів на Чернігівщині 20 квітня 1870 року народився видатний зодчий Василь Олександрович Осьмак, який відіграв важливу роль у забудові Києва першої третини ХХ століття.
За його проєктами у нашому місті були свого часу зведені школи та інші навчальні заклади, бібліотеки, лікарні, житлові будинки, будівля ТЮГ на Липках, стадіон «Динамо». Також видатний зодчий є творцем знаменитої великої фізичної аудиторії КПІ, що має форму амфітеатру та здатна вмістити 350-400 студентів. Це одна із найбільших аудиторій в Україні.
Про біографію самого архітектора відомостей досить небагато — довгий час його ім’я, як і більшості зодчих царського періоду, було невідоме широкому загалу людей.
Василь Осьмак походив із старовинного козацького роду: його батько Олександр Мусійович працював помічником інспектора класів Володимирського кадетського корпусу. Після закінчення Другої Київської гімназії майбутній зодчий спершу думав продовжити батьківську справу, поступивши на навчання до Університету Святого Володимира, але вже на 2-му курсі змінив професію та поїхав на навчання до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який успішно закінчив у 1895 році.
У період навчання відбуваються зміни і в родинному статусі зодчого: він одружується з дочкою директора кадетського корпусу Марією Алексєєвою. Подружжя мало трьох дітей: сина Володимира та доньок Ольгу та Наталю. Відомостей про те, як склалися їхні долі, на жаль, не збереглося.
У 1900 році Василь Осьмак з родиною повертається до Києва та починає викладати креслення та архітектурне проєктування на запрошення директора КПІ. На цій посаді архітектор працював багато років, а з 1917 року здобув почесне звання професора.
Однією із перших робіт Осьмака у Києві стала будівля приватної жіночої гімназії Олександри Дучинської на вулиці М. Коцюбинського, 7. На думку істориків та краєзнавців, ця будівля втілила усі тогочасні прогресивні рішення: багато світла і повітря у класах та просторові рекреаційні приміщення. Нині у цій будівлі розташовується Рахункова палата України.
До раннього періоду творчості належить будівля Київського відділення столичного ломбарду у Музичному провулку, 3. На жаль, ця споруда сильно постраждала у вересні 1941 року і вже після війни була вбудована у будівлю Метробуду. Красу колишнього ломбарду можна побачити, зазирнувши в арку на Прорізній, 8. Цей прекрасний будинок та єдиний у спадщині архітектора взірець стилю модерн, прикрашений переплетенням жезлів Меркурія (кадуцеїв) та кітви — символів комерції, незважаючи на свій занедбаний стан, вражає своєю незвичною формою та красою. Сподіваємось, що після завершення повної реконструкції ми зможемо помилуватися також і оновленим історичним фасадом споруди.
Одним із найбільш грандіозних творінь архітектора вважається проєктування Клінічного містечка на Байковій горі, яке він здійснив на посаді архітектора Університету Святого Володимира. Для втілення цього проєкту зодчий залишив викладацьку діяльність і навіть здійснив декілька закордонних подорожей до Європи для перейняття досвіду.
За проєктом Василя Осьмака передбачалось спорудження понад 40 будівель спеціального призначення, однак втілити у життя цей проєкт повністю не вдалося. У декількох будівлях, споруджених у період 1911-1913 років, розміщуються зараз Інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Яновського та корпуси серцевої та судинної хірургії мені Амосова.
Окрасою вулиці Володимирської стало спорудження у стилі неокласицизму двох будівель, які прекрасно доповнили головну споруду Червоного корпусу. Нині в них діють Бібліотека імені професора М. Максимовича КНУ імені Шевченка та один з корпусів Національної бібліотеки ім. В.І Вернадського.
У 1911 році Осьмак розробляє проєкт приватної гімназії Аделаїди Жекуліної, збудованої у стилі неокласицизму. Нині у цьому приміщенні розміщується київська школа №138. Цей шкільний проєкт став далеко не останнім у творчій спадщині видатного архітектора. Вже у радянські часи архітектор стає одним з трьох зодчих старої формації, допущених до відкритих конкурсів у 1929 році, а у 1934-му він розробляє типовий проєкт шкіл 101, за яким було реалізовано 4 школи у Києві та в інших містах України.
Радянський період приніс видатному архітектору чимало важких моментів. Колишній статський радник та активний діяч часів УНР, він не користувався довірою у більшовиків, а у 1931 був заарештований за фальшивим звинуваченням у «Справі промпартії» та засуджений до 5 років концтаборів. Однак покарання відбував не у в’язниці, а у «Шаражці» — так називалася установа, яка використовувала працю ув’язнених спеціалістів. Саме у цей період була спроєктована будівля на Липській, у якій нині розміщується Театр юного глядача, декілька будинків для співробітників НКВС. Осьмак також стає одним із співавторів стадіону «Динамо».
Однією із останніх робіт видатного зодчого є будівництво набережної Дніпра від Подолу в напрямку Ланцюгового мосту, щоправда, із запланованих 4 кілометрів до війни вдалося завершити лише 1200 метрів.
7 січня 1942 року, під час німецької окупації, завершився земний шлях легендарного київського архітектора. Дружина Марія пережила чоловіка лише на півроку. Поховане подружжя на Солом’янському цвинтарі поруч з батьками Василя Осьмака. У наш час могила архітектора, на жаль, не збереглася.
Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/51890/
Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться у читальній залі відділу краєзнавчої літератури та бібліографії: