…А на сході рожевіє смуга,
Перед світлом відступає ніч.
Ще не бачу сонця,
Але чую,
Як воно іде мені навстріч.
Київ спить…
А я вже прокидаюсь,
Все прибрати треба до пуття…
Микола Сом
Миколи Даниловича Сома не стало 27 березня 2013 року. 10 років тому. Світла пам’ять про нього живе у серцях усіх, хто знав його за життя, усіх, хто знайомий з його творчістю, любить пісні на його слова.
У Публічній бібліотеці імені Лесі Українки Микола Сом працював останні 10 років свого життя. Він любив і вмів спілкуватися, охоче дарував свої книжки, часто підписуючи листи й книги так: «Б’ю чолом! Микола Сом». Він залишається у своїх поезіях і піснях – неймовірно красивий і неповторно ліричний. Він залишив нам «Телеграму із сільради», «Лист чорноокій мурашці», «Сомову вулицю» й багато — багато віршів, де ніжність і тонкий гумор зненацька сплітаються з тугою-печаллю.
Бібліотека продовжує шанувати пам`ять Великого українця. 25 березня ми вшанували пам’ять Миколи Сома поетично-пісенним заходом, який відбувся за підтримки великого друга Миколи Даниловича, доктора політичних наук та громадського діяча, засновника фонду «Рідна країна» Миколи Томенка.
З вітальним словом також виступили лауреати щорічного конкурсу «Поетична зима Миколи Сома» 2020-2021 та 2022-2023 років: тріо вчителів Требухівського ліцею у складі Світлани Харченко, Олени Дерюги, Оксани Корнійко, Надія Кольцова, Людмила Живолуп, Стася Шинкар, Людмила Сотник, Саня Малаш.
