Тетяна Асадчева

Замок барона Штейнгеля на вулиці Бульварно-Кудрявській у Києві з його готичними рисами та романтичним виглядом вважався справжнім символом архітектурного стилю кінця XIX століття. Проте у 1970-х пам’ятка стала жертвою потворної реконструкції, коли у центральну її частину була вбудована радянська коробка, розділивши маєток навпіл…

Однією з архітектурних перлин старого Кудрявця вважався величний замок барона Рудольфа фон Штейнгеля, який складався з фасадного будинку, флігеля та величезного парку. Цікаво, що багато киян помилково вважають замок барона фон Штейнгеля будинком Михайла Подгорського на Ярославовому Валу, 1. Це красива міська легенда, оскільки насправді цей будинок ніколи не належав фон Штейнгелям. Справжній замок барона знаходився на вулиці Бульварно-Кудрявській, 27, яка з’єднує Львівську та Галицьку площі.

Відомий києвознавець Дмитро Малаков у своїй книзі «Між бульваром і Кудрявцем» писав про історію цієї ділянки наступне: «На початку 1870-х років ця велика садиба площею 1,5 га належала родині Сетгоферів. У 1872 році Олена Сетгофер продала її княгині Софії Кудашевій. Згодом її чоловік, князь Олександр Кудашев, заставив садибу в Київському товаристві взаємного кредиту. Тоді тут стояв двоповерховий кам’яний будинок, були сарай для екіпажів, стайня на шестеро коней, сараї для дрів та корівник. Далі простягався великий сад, де росли понад дві сотні фруктових дерев».

Новий власник садиби був директором Земельного та Приватного банків, тож відкрив кредит на 25 тисяч рублів і вже у 1875 році сплатив весь борг кредитному товариству. Але розкішна садиба недовго радувала нового власника, бо вже у січні 1877 року газета «Кієвлянін» повідомила, що садиба продається. А 5 вересня того ж року князь помер від сухот. Згодом його вдова Софія продала садибу відомому підприємцю та інженеру шляхів сполучення барону Рудольфу Штейнгелю (1841-1892). Він був нащадком стародавнього німецького роду та походив із міста Ревель (нині Таллінн).

У 1877 році барон розпочав нове будівництво у власному маєтку. Проєкт нового замку він замовив академіку архітектури та знаному зодчому Володимиру Ніколаєву — творцю багатьох знакових пам’яток у Києві. Однак з невідомих причин Володимир Миколайович невдовзі відмовився від нагляду за проєктом, тож будівництвом керував його колега Віктор Сичугов.

За декілька років було збудовано розкішний замок у неоготичному стилі, який відповідав німецьким архітектурним традиціям. Фасади будівлі були обрамлені зубцями, а вікна та двері прикрашені готичними елементами. За стародавньою традицією, на одній з веж вивішували прапор, коли барон приїжджав до садиби. Цікаво, що металева огорожа вітражованої лоджії пам’ятки досі зберігає готичні ініціали подружжя Штейнгелів — Рудольфа («RS») та Марії («MS»). Центральна частина будівлі виходила на Бульварно-Кудрявську вулицю.

Фасадна частина пам’ятки, виходила на вулицю Бульварн-Кудрявська. Фото з відкритих джерел

З вікон, балконів та терас відкривалися чудові краєвиди на тоді ще незабудовану долину Афанасіївського яру, вулицю Фундуклеївську, Обсерваторну гору, де також знаходилися землі Штейнгеля.

Поруч з маєтком був мальовничий «англійський» парк-сад з доріжками, алеями, клумбами, фонтаном, альтанками, містками, перголою і ставком з чорними лебедями. Позаду замку знаходився триповерховий корпус служб з переходом до основної будівлі. На першому поверсі розташовувалися стайні та екіпажні приміщення, а на верхніх поверхах мешкала численна прислуга.

Інтер’єри маєтку були декоровані в стилі неоренесансу з ретельним художнім ліпленням стін і стель. Камінні облицьовували поліхромними кахлями та різьбленим білим мармуром. Парадні сходи мали огорожу з кованого металу і чавунного литва, що збереглися до наших днів.

Ще один цікавий факт з життя перших власників маєтку є те, що баронеса Марія у 1880-х стала однією з благодійниць Стрітенської церкви на Львівській площі, що була улюбленим місцем зборів київських дам з благодійного комітету.

Цвинтар біля Аскольдової могили, де були поховані перші власники садиби. Фото з відкритих джерел

Восени 1890 року пішла з життя баронеса Марія Штейнгейль. 2 листопада 1890 року її поховали на цвинтарі біля Аскольдової могили. А через два роки, 20 листопада 1892 року, раптово помер і барон Рудольф Штейнгейль. Його відспівували у лютеранській євангелічній кірсі св. Катерини та поховали поруч з дружиною на Аскольдовій могилі. Згодом там сформувався цілий родинний некрополь цієї династії аристократів, втрачений у радянський час при знищенні кладовища.

Після смерті власника у 1901 році садибу на Бульварно-Кудрявській придбав професор медицини університету св. Володимира Михайло Лапинський. Згодом він заснував та обладнав на території садиби свій власний фізіотерапевтичний санаторій з водолікуванням, світлолікуванням та електротерапією.

Серед відомих пацієнтів закладу був видатний український письменник Михайло Коцюбинський, який лікувався після виявлення сухот. У 1919 році професор Михайло Лапинський змушений був емігрувати до Хорватії.

З 1952 році в будівлі розміщується Інститут травматології та ортопедії АМН України. Фото: Pastvu

У радянський час садибу націоналізували. На її території організували «Лікарню скаліченої дитини», яка через п’ять років реформувалася у Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут під керівництвом професорів І.О. Фруміна і Г.Є. Фруміної. З цієї установи виріс і досяг нинішнього рівня головний у країні Інститут травматології та ортопедії АМН України з підрозділом — Клінікою ортопедії та травматології дитячого та підліткового віку. Під час війни в садибі розмістився військовий шпиталь, де лікувався поет Володимир Сосюра після отримання травми.

Реконструкція будівлі. Фото: «Мапа реновації»

З 1952 року в колишньому замку барона розміщується Інститут травматології та ортопедії АМН України. У його стінах вперше на теренах України та колишнього СРСР здійснювалося усунення вродженого вивиху стегна та були інші наукові та медичні відкриття.

Наприкінці 1970-початку 1980 був збудований новий корпус інституту, який істотно спотворив вид старовинної будівлі, перерізавши її навпіл. Авторкою цієї «реконструкції» стала архітекторка Валентина Корнєєва.

Нинішній стан фасадного корпусу. Фото: Вікіпедія

При цьому фасадний корпус колишнього маєтку (№27) відреставрували, і зараз він має статус пам’ятки архітектури національного значення №136. Натомість флігельна частина, що має не менш значну архітектурну цінність, зараз знаходиться у незадовільному стані.

Зараз ця частина будівлі пережила декілька пожеж та зачинена для відвідування. Частина даху пам’ятки обвалилася, а стіни поступово руйнуються, хоча сам флігель має статус щойновиявленої пам’ятки архітектури.

Також в ході реконструкції був знищений і унікальний парк Штейнгелів разом з унікальними деревами, доріжками й фонтаном. Тож колишня велич та краса цієї пам’ятки залишилася лише на старих світлинах.

Детальніше за посиланням:

https://vechirniy.kyiv.ua/news/109553/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Воровського, 27 (кол. Бульварно-Кудрявська, 25) // Друг, О. М. Особняки Києва / Ольга Друг, Дмитро Малаков. – Київ : Кий, 2004. – С. 324-338 : іл..

Вулиці між Львівською площею та площею Перемоги : вулиця Воровського (колишня Бульварно-Кудрявська) // Друг, О. М. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. – Львів : Світ, 2013. – С. 133-136 : іл..

Гирич, І. Б. Київ : люди і будинки / Ігор Гирич. – Київ : Либідь, 2018. – 432 с. : іл., портр.

Ділові люди старого Києва / [упоряд. В. Лисенко]. – Київ : [Б.в.], 2011. – 93 с. : іл.

Забудова Києва доби класичного капіталізму, або Коли і як місто стало європейським /А.Б. Бєломесяцев [та ін.] ; за заг. ред. М.Б. Кальницького, Н.М. Кондель-Пермінової. – Київ : ВАРТО, 2012. – 559 с. :

З історії київської архітектури [електронний ресурс] : 14 фільмів / режисер Валентин Соколовський ; упоряд. Валерій Лисенко. – Київ : Київнаукфільм : Укртелефільм, 2011. – 1 комп'ютерний диск.

Малаков, Д. В. Між Бульваром і Кудрявцем / Дмитро Малаков. – Київ : Либідь, 2015. – 80 с. : іл., портр.

Малаков, Д. Львівська площа / Дмитро Малаков // Історичний календар 2007 = “Historical Calendar” Yearly Research and Literary Almanac of the International Historical Club : науково-популярний альманах. Вип. 12. – К., 2007. – С. 107-114.