18 лютого минає 165 років від дня народження Софії Федорівни Русової – українського педагога, прозаїка, літературознавця і громадського діяча
Велике слово – школа!
Се скарб найкращий кожного народу,
се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості,
се шлях до волі, до науки, до добробуту.
У вселюдськім житті тільки той народ
і бере перемогу, який має найкращу школу.
Софія Русова
У сузір’ї постатей, які визначають історію розвитку української суспільно-громадської думки, просвітницького руху кінця ХІХ і до 40-х років ХХ ст., вагоме місце посідає Софія Русова, котра присвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти. Проте для кількох поколінь творча спадщина видатного педагога і громадської діячки була недоступною. Ця знана жінка згадувалась у літературі лише як українська буржуазна націоналістка та емігрантка.
Софія Федорівна Русова (уроджена Ліндфорс) народилася 18 лютого 1856 року, в селі Олешня на Чернігівщині у французько-шведській родині. Її батько Федір Ліндфорс був ад’ютантом губернатора Омська. Одружившись, придбав на Чернігівщині садибу. Софія була п’ятою дитиною. Її дитячі роки пройшли серед чудової природи, в оточенні людей, які дотримувались українських народних звичаїв. Сім’я Ліндфорс підтримувала добрі стосунки з селянами. Все це, безумовно, впливало на Софію, на формування її світогляду та ставлення до українського народу. Вона вважала Україну Вітчизною, не мислила своєї долі поза нею. В 10-річному віці Софія з родиною переїхала до Києва. Навчалася у Фундуклеївській гімназії, яка вважалася на той час чи не найкращою. Захопилася педагогічною роботою. Бувала у Фребелівській школі. Збирала педагогічну спадщину Фребеля за кордоном. Гаслом своєї діяльності взяла його заклик «Прийдіть, будемо жити задля наших дітей». В цей час з’являються і поширюються дитячі садки в Україні. В суспільстві зростає інтерес до цієї справи. Разом з сестрою Марією Софія відкриває у вересні 1871 р. один з перших приватних дитячих садків у м. Києві на вулиці Старокиївській.
Софія входить у коло української інтелігенції. Підтримує дружні стосунки з родинами Лисенків, Старицьких. У близькому її душі колі української інтелігенції вона зустрічає педагога, етнографа, активного учасника Київської громади Олександра Русова і бере з ним шлюб у 1874 році у Петербурзі. На весілля були запрошені як найближчі друзі подружжя Драгоманових та Лисенків. Михайло Драгоманов надіслав своє благословення, Микола Лисенко подарував присвячену Софії рапсодію.
У 1874-1876 роках у Санкт-Петербурзі Софія працювала в українському земляцтві, допомагала чоловікові в підготовці повного «Кобзаря» Тараса Шевченка для видання у Празі 1876 року. Згодом на хуторі поблизу Борзни працювала як повитуха й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 року вчителювала в Олешні. У 1881 році була ув’язнена за зв’язки з російськими революційними колами і відтоді постійно перебувала під наглядом поліції. Часто переслідувана, змінювала місце перебування, проте всюди включалася у громадську роботу. Працювала в «Київській Громаді», «Одеській Українській Громаді», «Харківському Обществі Грамотности», була головою «Національного Комітету Учителів». Влаштовувала прилюдні народні читання, організувала таємні школи.
З 1909 року Софія Русова – викладач і професор на Вищих жіночих курсах А. В. Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві. Співзасновниця і співробітниця педагогічного журналу «Світло» (1910–1914). Софія Русова очолювала департамент позашкільної освіти в Міністерстві освіти УНР доби Директорії. 1917 р. заснувала перший український дитячий садок. В цей час розробила план розвитку дошкільного виховання України, схвалений міністром освіти Іваном Огієнком. У 1920 р. (коли уряд залишив Київ) викладала педагогіку в Кам’янець-Подільському університеті. Восени 1920 р. залишила центральну Україну. Холодної ночі 65-річна Софія Русова з онукою переходить убрід Збруч і ненадовго оселяється у Львові. В 1922 р. емігрує. З 1923 р. працює професором педагогіки в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі. Померла Софія Федорівна Русова 5 лютого 1940р. в Празі, де й похована на Ольшанському цвинтарі
У радянській Україні ім’я Софії Русової було забуте. Її праці не використовувались у науковому обігу та практиці дошкільного виховання. Ярлик педагога буржуазно-націоналістичного напряму наклав «табу» на багатогранну і цілком сучасну спадщину Софії Русової, яка стояла біля витоків суспільного українського дошкільного виховання, теоретично обгрунтувала принципи його розвитку. Прикро, що кілька поколінь дошкільних працівників і вчителів в Україні не чули її імені, не читали її творів.
Лише в роки проголошення в Україні власної державності виринуло із забуття ім’я палкої прихильниці національного виховання і до нас повертається творча спадщина Софії Русової. Її педагогічні праці вивчають науковці. Практичні працівники знаходять в них цілком сучасні думки і положення, творчо використовують їх у своїй роботі. Її твори перевидаються. На міжнародних конференціях обговорюються актуальні ідеї Софії Русової щодо національних дитячих садків та досвід практичного впровадження цих ідей в умовах сучасних дошкільних закладів. До 135-річчя з дня народження Софії Русової в Україні випущений пам’ятний знак з написом: «Громадська діячка, просвітитель». Вшановуючи внесок Софії Русової у розвиток педагогічної науки та її роль у створенні національної системи освіти, 2005 року Міністерство освіти і науки України запровадило нагрудний знак «Софія Русова».
Пропонуємо ознайомитися з літературою по темі з фонду нашої бібліотеки:
Соколова, Л. Софія Русова : Хрещена мати українських дошкільнят / Л. Соколова // Зрослись душею, сплелись корінням : нариси / упоряд. Микола Рубанець – Київ : Успіх і кар’єра, 2008. – С. 113-122.
Збірник історичних нарисів містить матеріал про видатних діячів України, Польщі, Росії, які зробили визначний внесок у розвиток науки, освіти, культури та суспільних відносин. У зазначеній статті розповідається про полум’яну патріотку України, педагога, письменницю, журналістку, всесвітньо відому громадську діячку Софію Федорівну Русову.
Русова, С. Мемуари. Щоденник / Софія Русова. – Київ : Поліграфкнига, 2004. – 544 с.
У книзі друкуються спомини і щоденник видатного українського громадського діяча і педагога Софії Русової, яка зробила неоціненний внесок у розвиток національної освіти українського народу.
Розрахована на всіх, хто цікавиться історією України, відродженням українства на рідних землях і в еміграції у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століть.
Антонець, Н. Б. Русова Софія Федорівна (1856-1940) : педагог, громадська діячка, просвітителька / Н. Б. Антонець // Українська педагогіка в персоналіях : навчальний посібник для ВНЗ : у 2 кн. Кн. 2. ХХ століття. – Київ : Либідь, 2005. – С. 136-145.
У другій книзі навчального посібника подано творчі біографії українських педагогів, які жили і працювали у ХХ ст. Серед них є видатний педагог, громадська діячка, просвітителька Софія Федорівна Русова. Викладено матеріал про життєвий шлях жінки, про її освітянську діяльність та педагогічні ідеї, та про активну самовіддану працю у будівництві національної системи освіти в Україні.
Гонюкова, Л. Педагог і громадська діячка Софія Русова / Л. Гонюкова, Т. Конончук // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. – Київ, 2004. – С. 72-77.
У книзі на великому архівному матеріалі, маловідомих літературних джерелах подаються портрети жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Також у виданні вміщено розповідь про славетну українку, педагога та громадську діячку Софію Русову, її життєвий шлях, педагогічну творчість та освітню діяльність. Висвітлюється концепція української національної системи і національного виховання, яка займає центральне місце в педагогічній спадщині вченої.
Любар, О. О. С. Ф. Русова про національну систему освіти та виховання / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія української школи і педагогіки : навч. посібник / за ред. О. О. Любара. – Київ, 2003. – С. 317-323.
У навчальному посібнику на системній основі подається аналіз становлення і розвитку автентичної педагогічної думки, українського шкільництва, національної освіти, народних традицій родинно-шкільного і громадянського виховання дітей та молоді на теренах України з найдавніших часів до сучасності.
Автори висвітлюють біографію, освітньо-педагогічну, наукову та громадську діяльність С. Ф. Русової. Представлено її концепцію національної освіти та виховання. Акцентовано особливу увагу на дошкільному національному вихованні дітей.
Зайченко, І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : монографія / І. В. Зайченко. – Київ : Ліра-К, 2016. – 214 с.
У книзі на багатому джерелознавчому матеріалі ґрунтовно розкривається життєвий шлях, педагогічна діяльність, творчість і педагогічна концепція Софії Федорівни Русової (1856–1940) – однієї з найуславленіших дочок України. Книга адресується вчителям, студентам і викладачам педагогічних навчальних закладів, науковцям у галузі теорії і історії педагогіки, працівникам дошкільних дитячих закладів, інститутів підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів, іншим освітянам, усім, хто цікавиться історією і сучасністю освіти, школи й педагогіки.
Більше матеріалів про Софію Русову можна знайти в електронному каталозі.