25-04-2019 Одне з найпочесніших місць серед календарних свят наших предків належало Великодню – народному святу, що символізує оновлення землі, перемогу світла над пітьмою, життя над смертю. Його джерела сягають глибини тисячоліть, прадавність засвідчують різні назви: Великдень, Великдень Світла Дажбожого, Дажбоже свято, Ярилин День, Воскресіння, Свято Весни тощо.
З народознавчих, етнографічних, історичних джерел, представлених на виставці літератури у читальному залі, дізнаємося, що Великдень праісторичної та історичної Русі-України був і залишається донині винятково багатим на обряди, веселим і величним святом, яке суттєво вирізняється з подібних свят інших народів. У працях В. Скуратівського, С. Килимника зазначається, що у великодніх обрядах вшановується людина, її чесноти, справедливість, праця, гостинність, доброта, єдність та велика святість родини – Роду, пошана померлих поколінь, культ Предків. Це ті звичаї, які є, по суті, частиною української душі, об’єднують окремих людей в одну цілісність – Націю.
Наша святкова літературна виставка має надзвичайно цікавий поетичний розділ – його складають публікації присвяченої Великодню поезії різних авторів у часописах української діаспори.
Про символіку писанки, звичай ставити на Великдень гойдалку (орелю), різноманітні святкові традиції розповідає альбом “Звичаї українського народу”, що вийшов у київському видавництві “Вета-Прес” 2007 року. Окрасою видання є унікальні старовинні світлини й чудові ілюстрації Феодосія Гуменюка.
Про святкові страви, дотримання особливих обрядів під час їх приготування дізнаємося з книги Л. Артюха “Звичаї українців у народному календарі”: тут є й стародавні рецепти святкового хліба (пасок, мазурків, струделів, підківок, рогаликів), а також м’ясних страв і страв з птиці.
Прадавні звичаї, світорозуміння прапредків українського народу – це частина нашої історії. Надзвичайно цікаво вивчати свої прадавні корені, наші великодні обряди й символіку, які до сьогодення не втратили свого сакрального світоглядного значення.