ТЕТЯНА АСАДЧЕВА

Перше приміщення київської контори Державного банку спочатку розміщувалося на Подолі, де наприкінці XVIII–початку ХІХ століття концентрувалися місцевий бізнес та ділові установи.

Лише у 1845 році установа Державного комерційного банку розмістилася в будинку Київського дворянського депутатського зібрання на вул. Інститутській, 9.

На світлинах кінця ХІХ століття можна побачити, що це була типова будівля у стилі класицизму з восьмиколонним портиком коринфського ордера та трикутним фронтоном.

З часом виникла потреба у зведенні новішого та сучасного приміщення, тож на початку XX століття був оголошений конкурс на будівництво нової будівлі Державного банку.

Серед учасників було чимало відомих тогочасних зодчих, зокрема, Олександр Кобелєв, Владислав Городецький та Павло Голландський, однак перевагу було надано архітектурному проєкту першого з них.

Ескізи головного фасаду розробив його молодший колега Олександр Вербицький, що також брав активну роль у будівництві. У художньому оздобленні споруди взяли участь італійський скульптор Еліо Саля та його брат – художник Еудженіо.

В архітектурі будівлі гармонійно поєднуються північноіталійська готика та раннє флорентійське Відродження. Основний матеріал будівництва – цегла. Фасад оздоблений штучним камінням, яке імітує граніт та рожевий піщаник. Композиційним центром головного фасаду є ошатний портал, що включає колонаду перед входом і балкон.

Окрасою фасаду є кручені мармурові колони та декоративні вежі по кутах будівлі, які підтримують скульптури величезних грифонів – крилатих левів, що в античній міфології вважались охоронцями золотих копалень.

Будівля Національного банку відома не лише своєю архітектурою, але й передовими на той час технологіями у будівництві.

В основу проєкту лягли новітні світові досягнення у справі будівництва банків з урахуванням безпеки зберігань. Особливу увагу звернено на неспалимість усіх конструкцій та майже повне виключення деревини – вікна, крокви й покриття виконано з металу.

Цікавим фактом з історії будівництва є те, що за умовами конкурсу розміри приміщень установи мали задовольняти банківські потреби не менш як на 50 років, а конструктивні частини споруди мали бути міцними та довговічними, що відповідали призначенню будівлі та не потребували частого ремонту.

Також у процесі будівництва значна увага приділялася системі опалення в банківських приміщеннях.

«Питання опалення і вентиляції настільки важливе в таких будинках, що в членів комісії жодного разу не було сумнівів щодо застосування всього найкращого, що є в цій справі, всупереч чималим затратам. Вартість усіх споруд, пов’язаних з опаленням і вентиляцією, разом із будівельними роботами доходить до 100.000 рублів», – йдеться у будівельному приписі 1906 року.

Варто зазначити, що ця сума складала дев’яту частину від вартості спорудження всього будинку банку із чотириповерховим флігелем для службовців та закупівлею меблів…

Також за проєктом Олександра Кобєлєва у дворі контори Держбанку збудували флігель для службовців. Його фасади виконані у тому ж стилі, що й основна будівля. На чотирьох поверхах флігеля розміщувалися одно та двокімнатні квартири для 32 службовців, а в підвальному поверсі були облаштовані погреби, комори та склад палива для банку. Службові кімнати опалювалися печами.

У дворі банку розміщувався розарій, звідки бралося повітря для вентиляції. Щоранку вмикалися спеціальні повітрозабірники, розповсюджуючи на всі поверхи робочих приміщень п’янкий аромат троянд. На жаль, вже у радянський час на місці колишнього розарію збудували гараж…

Важливе значення установа мала в часи національно-визвольної боротьби 1917-1921 років.

22 грудня 1917 року Центральна Рада прийняла закон про перетворення Київської контори Держбанку російської імперії на Український державний банк. Його першим директором став Михайло Кривецький. Саме він підписав першу банкноту самостійної Української держави – державний кредитовий білет вартістю 100 карбованців, який було емітовано 5 січня 1918 року.

Свого сучасного вигляду будівля набула у 1930-х роках у зв’язку з перенесенням столиці УРСР з Харкова до Києва. Головний корпус Держбанку надбудували на два поверхи зі збереженням стилістичних особливостей попереднього проєкту. Авторами проєкту стали той самий Олександр Кобелєв та талановитий архітектор Валеріан Риков.

Завдяки майстерності видатних зодчих будівля після реконструкції стала ще більш яскравою та виразнішою.

За своєю красою та естетикою будівля вважається однією з найкрасивіших споруд у столиці.

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/78114/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Вулиця Інститутська // Друг, О. М. Вулицями старого Києва / Ольга Друг. – Львів : Світ, 2013. – С. 269-277 : іл.

Гирич, І. Б. Український Київ кінця ХІХ-початку ХХ століття : культурологічний есей / Ігор Гирич ; [худож. С. Алієв]. – [Київ] : Пенмен, [2017]. – 780 с. : іл., портр.

З історії київської архітектури [електронний ресурс] : 14 фільмів / режисер Валентин Соколовський ; упоряд. Валерій Лисенко. – Київ : Київнаукфільм : Укртелефільм, 2011. – 1 комп’ютерний диск.

Киевская контора государственного банка // Галайба, В. В. Из жизни губернского Киева : по материалам прессы XIX-XX вв. / В. В. Галайба. – Київ : Скай Хорс, 2015. – С. 80-82 : ил.

Копейка рубль бережет! // Анисимов А. Л. Киев и киевляне. Я вызову любое из столетий… : в 2 т. Кн. 1 / А. Л. Анисимов. – Киев : Курчь : Телеграф, 2002. – С. 239-249 : іл.

Паталеев, А. Старый Киев / Александр Паталеев; публикация Ольги Друг // Киевский альбом : исторический альманах. Вып. 4. / Гл. ред. Т. Ананьева. – Київ : Дух і Літера, 2006. – С. 40-51 : іл.

Скібіцька, Т. В. Київський архітектурний модерн (1900-1910-і роки) / Тетяна Скібіцька ; [авт. всуп. ст. Г.С. Духовичний]. – Київ ; Львів : Центр Європи, 2011. – 232 с. : фотоіл.