25.03.2021
Минулого року ми страшенно раділи, коли в фондах нашого абонемента з’явились довгоочікувані книжки популярного шведського письменника Фредріка Бакмана. А нещодавно Український інститут книги поповнив нашу колекцію його творів ще одною книгою – «Моя бабуся просить їй вибачити» і вже в українському перекладі. І сьогодні в рубриці «Читаємо разом» – мова про неї.
Бакман, Ф. (Фредрік) Моя бабуся просить їй вибачити : роман / Фредрік Бакман ; пер. з англ. Ольги Захарченко. – Київ : Книголав, 2020. – 416 с.
Фредрік Бакман – добревідомий шведський письменник, журналіст і блогер. Його книжковий дебют відбувся в 2012 році. А романи «Чоловік на ім’я Уве», «Моя бабуся просить їй вибачити» та «Брітт-Марі була тут» перекладені двадцятьма п’ятьма мовами світу. Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії. І вже продано більше двох мільйонів примірників цього роману. В центрі уваги читачів семирічна дівчинка Ельза зі звичайного шведського містечка. Найближчим для неї другом була її бабуся, яка щиро допомагала вірити в добро, вміло оберігала та захищала її, сміливо супроводжуючи свою онуку чарівними стежками казкового світу. Вони справжні друзі – лицарі чарівної Країни-Спросоння та Королівства Міамас. Для бабусі не було майже нічого неможливого. Вона полюбляла всілякі жартівливі витівки: могла швидко перелазити через паркани, іноді ходити абсолютно роздягненою, пуляти по перехожих з пейнтбольної рушниці. І ось прийшов час відійти бабусі в інші світи. Ельза втратила єдиного друга, що разом з нею мандрував в загадкові країни зі сміливими супергероями. Перед смертю бабуся Ельзі доручила рознести листи, в яких вона просила вибачення в різних людей. Кожний лист приховував свою певну історію. Багато років тому її бабуся була хорошим хірургом і врятувала чимало людей. Серце дівчинки ледь витримувало, коли їй відкривались нові факти про бабусю. Вона осягнула, що бабуся була далеко не ідеальною. Але продовжувала розносити листи і поступово починала краще розуміти свою бабусю, а також знайшла нових друзів серед своїх сусідів. Ельза не така, як усі, в своїй звичайній незвичайності. Її індивідуальність проявляється в неабияких здібностях, в особливій здатності спантеличити не тільки дітей, але й дорослих. І лише бабуся вбачала в цьому велику обдарованість дівчинки. Роман «Моя бабуся просить її вибачити» – це свого роду трагикомедія зі своїми абсолютно не стандартними героями. Вона чіпляє вас з першої сторінки – вам стає часом то смішно, то ой як невтішно. У кожного персонажа – свій сум і своя радість, свої бажання і свої таємниці. Цю книжку ви захочете неодноразово ще перечитати, співчуваючи цим дивним героям. І кожного наступного разу ви будете відкривати для себе щось нове та з нетерпінням очікувати на наступну новинку від цього неймовірно цікавого автора.
Книга вже є у відділі абонемента.
Фото взяті з інтернету.
18.03.2021
Ми беремо в руки книгу і відчуваємо на дотик її дивне випромінювання. Знаємо точно – ми будемо її читати. І не важливо, скільки сторінок в ній – 700 чи всього 150. Нам вже цікаво. Дослідження історії однієї книги – це надзвичайно тонка і кропітка робота. І бути не просто реставратором, а консерватором вельми не простої книги – книги унікальної – середньовічного манускрипту – Сараївської Агади, створеної ще в XV столітті – це вкрай цікаво, але й дуже відповідально і майже завжди небезпечно. Сьогодні в рубриці «Читаємо разом» у нас роман Джеральдін Брукс «Хранителі Книги», який ми щойно отримали від Українського інституту книги.
Брукс, Дж. (Джеральдін) Хранителі Книги : роман / Джеральдін Брукс ; [пер. з англ. Н. Гоїн]. – Харків : Віват, 2019. – 415 с.
Джеральдін Брукс – американська журналістка й письменниця, лавреатка Пулітцерівської преміїї, авторка декількох бестселерів, перекладених багатьма мовами. За книгу «Хранителі Книги» вона отримала премію «Австралійська книга року» і Літературну премію Белетристики. Роман став одним з найоригінальніших бестселерів «The New York Times». «Захоплива оповідь, що повертає нас до європейської історії – війни, інквізиція, сімейні трагедії – водночас пов’язана з сучасністю, і все це на тлі емоційних пошуків героїні», – так писалось про роман в «Dallas Morning News». В центрі сюжету твору – стародавній єврейський манускрипт. Відома реставраторка Ханна Гіт починає свої дослідження над легендарною Сараєвською Агадою – одним із самих стародавніх ілюстрованих рукописів, написаних на івриті. По невеличких крихтах вона розкриває таємниці цієї священної книги, глибоко зазирає в минуле людей, які зберігали цей винятковий фоліант. Письменниця відкриває нам секрет за секретом. Її Ханна вже знає історію тої дивної сарацинки, що стоїть біля витоків створення цього середньовічного скарбу. Картини забороненого кохання, страшна небезпека і велика самопожертва – все це захоплює нас і заглиблює все далі і далі – разом з героями книги ми проходимо цей непростий шлях від сьогодення до сивочолої минувщини. Із окупованої фашистами Південної Європи – до розкішного Відня в часи розквіту Австро-Угорсько імперії. Із Венеції – в далеку Африку та Іспанію часів Фердинанда. Так, цей рідкісний рукопис не раз міг зникнути назавжди. Кофлікти на релігійному грунті неодноразово спалахували в нашій історії, незважаючи на смертоносні жертви. Часто-густо і безцінні книги ставали непоправними жертвами. Сараєвська Агада пережила низку релігійних конфліктів, а ті, що рятували її, донесли до нас цей неоціненний старовинний артефакт. Спасенна реліквія – вона як вічна істина має свою нескінченну енергію – вона не зникає! Ця книга якось по-особливому добра, від неї віє авторським прагненням до збереження багатств нашої багатовікової культури. Джеральдін Брукс навіть не намагається інтригувати нас віднайденими фактами – вона дуже трепетно веде свою оповідь, начебто перед нами і справді блага прадавня пам’ятка і ми не маємо жодного права її пошкодити.
Книга вже є у відділі абонемента.
Фото взяті з інтернету.
11.03.2021
Цікаво було б зазирнути хоч одним оком на той самий фатальний маловідомий конкурс краси, що відбувся неподалік польської столиці. Стосовно вроди і моди Польща завжди була в перших рядах. Але ж така смілива затія – виклик реального і ідеального напередодні війни…Так, сьогодні мова йде про роман Надії Гуменюк «Корона на одну ніч».
Гуменюк Н. Корона на одну ніч: роман/ Надія Гуменюк. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. – 320 с.
Надія Гуменюк – українська поетеса, прозаїк та публіцист, членкиня Національної спілки письменників України, заслужена журналістка України, лавреатка премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки та інших літературних премій. Вона написала майже чотири десятки книжок, відзначених низкою престижних премій: імені Олександра Олеся, «Благовіст» і є володаркою Гран-прі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». «Якби я не була журналістом, то, можливо, не стала б прозаїком, – говорить Надія Гуменюк. – Я створила багато портретів людей зі складними долями». Кожна наступна книжка не схожа на попередню. Її майстерність дійсно гідна поваги. Це щемка, ніжна і правдива жіноча проза.
Новий роман Надії Гуменюк «Корона на одну ніч» заснований на реальних подіях і розповідає нам про маловідомий епізод історії – конкурс краси «Міс Полонія» 1939 року, що відбувся поблизу Варшави. Що ж то за панночка стала переможницею? Хто вона? Вона не полька і не католичка. Така артистична, розумна – знає п’ять мов. Ця чарівна дівчина – родом із зовсім невідомого невеличкого українського містечка – землі, «що стоїть на перетині світових артерій». Ще вчора вона – Королева краси – такий тріумф, а на ранок її тіло знаходять у готелі «Континенталь» бездиханним. Кому потрібна смерть красуні? Жодна газета не повідомила про цю несподівану подію. А далі – ми в полоні інтриги та цікавості до найостаннішої літери. Ваша непомірна допитливість примусить вас невідривно перегортати сторінку за сторінкою. Таке враження, ніби ви не книгу читаєте, а у захваті від загадкового майстерного полотна. Долі героїв дивним чином взаємопереплітаються – вони доволі образні і досить справжні, позбавлені строкатої штучності. Така невтомна динаміка людських почуттів. Жива мова автора, з любов’ю створені образи, оригінальний сюжет створюють особливу атмосферу книги.
«Кожна книга Надії Гуменюк, без жодного перебільшення, це явище. Маю на увазі як прозу, так і поезію та драматургію», – справедливо відзначив Віктор Вербич. Тож запрошуємо до нас на абонемент. Зазирніть у глибокий і різнобічний світ героїв цього особливого твору – не пожалкуєте.
Фото взяті з інтернету.
04.03.2021
А вам би хотілося здійснити подорож сторінками книги і поспілкуватися з мешканцями невеличкого містечка Вісл-Стоп, що розташоване у штаті Алабама? А скуштувати екзотичних смажених зелених помідорів з відчуттям неземної насолоди ? Сьогодні в рубриці «Читаємо разом» книга Фенні Флеґґ «Смажені зелені помідори в кафе “Зупинка”».
Флеґґ, Ф. (Фенні) Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» : роман / Фенні Флеґґ ; пер. з англ. Дар’ї Петрушенко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 318 с.
Фенні Флеґґ – відома американська письменниця, чудова акторка та талановита сценаристка. Її роман під назвою «Смажені зелені помідори в кафе “Зупинка”» отримав титул бестселера «Нью-Йорк Таймс». Сценарій, написаний авторкою книги, був нагороджений премією Гільдії сценаристів та став номінантом на славнозвісний «Оскар». І ось інтрига – що ж такого особливого в цій книзі? Роман написаний у формі історій, що сплелись у міцну дружбу двох леді з різницею у віці майже в сорок років. Автор знайомить нас з історію сімейства, що проживає в маленькому містечку поруч із залізничною станцією. Дивує розмаїття неймовірно виписаних персонажів, їхня щира дружба, доброта, їхня безкорислива вчасна підтримка. Перед нами постають картини півдня Америки 20-х років з Великою Депресією і Ку-Клукс-Кланом, з коханням і зрадою, з гіркими втратами і довгоочікуваними перемогами. Головна героїня твору Евелін Коуч проникається спогадами її нової подруги Нінні Тредгуд про життя маленького містечка минулого століття. Захоплюючі історії про різних людей – вони часом трагічні, а часом смішні – але вони страшенно заразливі. Та головне місце в них – це розповіді про кафе «Зупинка». Його відкрили дві нерозлучні подруги Рут і Іджі. Тут гостинно і смачно годують багатих і бідних, білих і чорних, веселих і сумних. І саме тут можна скуштувати коронну страву – смажені зелені помідори, післясмак яких вас ніколи не полишить. Незважаючи на те, що роман побудований на контрастах, ця вервечка історій настільки поглинає вас, що здається, що головні герої твору просто ваші добрі давні знайомі.
На одній сторінці ви відчуваєте такий глибокий щем, а вже на іншій – ви вже смієтесь вволю. Для Евелін, яка вважає, що її життя майже промайнуло і повна безвихідь знайти порозуміння з близькими, – єдиною втіхою залишились шоколадні батончики для зняття стресу. Та відверті оповіді Нінні Тредгуд про подолання всіляких бід зробили свою справу, і жінка усвідомила, що щастя – є, і воно – в дрібничках. І багато важливого і доброго ще попереду і, щоб змінити власне життя на краще, треба в першу чергу змінитися самій. А почати треба зі скасування пристрасті до поїдання цих зловісних смаколиків. Ці сторії і справді мають особливу силу – силу змінити і нам своє життя на краще, бо вони майстерно забарвлені любов’ю, вірою, легкою засмутою і світлим жартом. Для поціновувачів простих страв наприінці книжки додаються рецепти їх приготування.
Всіх охочих почастувати себе такою смачною прозою запрошуємо до нас на абонемент – книга чекає на вас.
Фото взяті з інтернету.