Головна Сторінка » День пам’яті жертв хімічної зброї

День пам’яті жертв хімічної зброї

Posted on

День пам’яті жертв застосування хімічної зброї (Day of Remembrance for all Victims of Chemical Warfare) вшановується щорічно 29 квітня з 2006 року.

Відзначаючи цей день, держави — члени ООН підтверджують прихильність Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ). Головне завдання ОЗХЗ – стежити, як йде процес знищення хімзброї у світі, і вживати заходів для того, щоб воно більше не проводилося. Крім того, надається допомога державам, які піддаються загрозі застосування хімічної зброї, і заохочується міжнародне співробітництво в розвитку мирної хімії. Діяльність ОЗХЗ активно розгортається у багатьох країнах світу. Вже 137 держав – учасниць Конвенції повідомили про вжиті законодавчі й адміністративні заходи в цій сфері. Шість країн, включаючи Російську Федерацію, США, Індію, повинні в найближчі роки знищити 8,67 мільйона одиниць зброї, які містять більше 70 тисяч тонн отруйних речовин. Майже 50 тисяч тонн таких речовин вже знищено – це більше 60 відсотків від обсягу світових запасів.

Хімічна зброя – це зброя масового ураження, заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Вона була створена людьми, аби у воєнний час завдавати велику шкоду цивільному населенню, адже може спричинити смерть через асфіксію (задуху), опіки тощо. Отруйні речовини застосовувалися у військових конфліктах з доісторичних часів. Стріли, змочені зміїною отрутою і зараження води – найперші приклади застосування хімічної зброї, нехай і природного походження. Давні єгиптяни, індійці, греки, римляни, китайці, монголи – всі вони відзначились у застосуванні доступної у ті часи зброї масового ураження. Смола, сірка, селітра, нафта, отруйні рослини – все це використовували, щоб перемогти ворога.

З розвитком науки вдосконалювалася і зброя. Наприклад, Леонардо да Вінчі пропонував начиняти гарматні ядра сумішшю з подрібненої крейди, отруйного сульфіду арсену і солей міді. Він також розробив першу модель захисної маски – вимочену у воді щільну тканину для захисту носа і рота.

Початок двадцятого століття ознаменувався Першою світовою війною. Її неофіційно називають війною хіміків, оскільки протягом усього конфлікту застосовувалася хімічна зброя.

Після Першої світової застосування такої зброї спробували заборонити. 7 червня 1925 року у Женеві підписали “Протокол щодо заборони використання у війні задушливих, отруйних та інших газів і бактеріологічних методів ведення війни” (Женевський протокол), який вступив у дію 8 лютого 1928 року. Першими підписантами стали США, Німеччина, Ірак та СРСР. Та підписані папери так і залишились паперами – всі, хто лише міг, продовжували розробляти і застосовувати зброю масового ураження.

Першим з часів Другої світової масштабним конфліктом із застосуванням хімічної зброї стала Громадянська війна у Північному Ємені. Наступним значним конфліктом  стала ірано-іракська війна 1980-1988 років.

 Від початку збройного конфлікту в Сирії зафіксували численні випадки застосування хімічної зброї. Задокументована 161 атака забрала 1491 життів,  ще 14 581 осіб зазнали отруєння різного ступеню.

Хоча людство й наближається до ери повної заборони цілої категорії зброї масового знищення, Україна змушена боротися з її застосуванням ще й сьогодні. З метою прагнення створити умови для подальшої ескалації невиправданої війни, російські війська застосовують аерозольні гранати “К-51”, фосфорні снаряди та термобаричні ракети . Останні ще називають вакуумними бомбами, оскільки вони вибухають, висмоктуючи кисень, щоб створити високотемпературний та надзвичайно потужний вибух. Така особливість посилює руйнівну силу цієї зброї порівняно з іншими бомбами схожого розміру. На людях, які опинилися в радіусі вибуху, це позначається жахливим чином.

Україна підтверджує свою тверду позицію, що застосування хімічної зброї будь-ким, будь-де і за будь-яких обставин є грубим порушенням міжнародного права, а особи, відповідальні за такі дії, мають бути притягнуті до відповідальності.

Інтернет-ресурси: