День пам’яті жертв хімічної зброї

День пам’яті жертв застосування хімічної зброї (Day of Remembrance for all Victims of Chemical Warfare) вшановується щорічно 29 квітня з 2006 року.

Відзначаючи цей день, держави — члени ООН підтверджують прихильність Організації по забороні хімічної зброї (ОЗХЗ). Головне завдання ОЗХЗ – стежити, як йде процес знищення хімзброї у світі, і вживати заходів для того, щоб воно більше не проводилося. Крім того, надається допомога державам, які піддаються загрозі застосування хімічної зброї, і заохочується міжнародне співробітництво в розвитку мирної хімії. Діяльність ОЗХЗ активно розгортається у багатьох країнах світу. Вже 137 держав – учасниць Конвенції повідомили про вжиті законодавчі й адміністративні заходи в цій сфері. Шість країн, включаючи Російську Федерацію, США, Індію, повинні в найближчі роки знищити 8,67 мільйона одиниць зброї, які містять більше 70 тисяч тонн отруйних речовин. Майже 50 тисяч тонн таких речовин вже знищено – це більше 60 відсотків від обсягу світових запасів.

Хімічна зброя – це зброя масового ураження, заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Вона була створена людьми, аби у воєнний час завдавати велику шкоду цивільному населенню, адже може спричинити смерть через асфіксію (задуху), опіки тощо. Отруйні речовини застосовувалися у військових конфліктах з доісторичних часів. Стріли, змочені зміїною отрутою і зараження води – найперші приклади застосування хімічної зброї, нехай і природного походження. Давні єгиптяни, індійці, греки, римляни, китайці, монголи – всі вони відзначились у застосуванні доступної у ті часи зброї масового ураження. Смола, сірка, селітра, нафта, отруйні рослини – все це використовували, щоб перемогти ворога.

З розвитком науки вдосконалювалася і зброя. Наприклад, Леонардо да Вінчі пропонував начиняти гарматні ядра сумішшю з подрібненої крейди, отруйного сульфіду арсену і солей міді. Він також розробив першу модель захисної маски – вимочену у воді щільну тканину для захисту носа і рота.

Початок двадцятого століття ознаменувався Першою світовою війною. Її неофіційно називають війною хіміків, оскільки протягом усього конфлікту застосовувалася хімічна зброя.

Після Першої світової застосування такої зброї спробували заборонити. 7 червня 1925 року у Женеві підписали “Протокол щодо заборони використання у війні задушливих, отруйних та інших газів і бактеріологічних методів ведення війни” (Женевський протокол), який вступив у дію 8 лютого 1928 року. Першими підписантами стали США, Німеччина, Ірак та СРСР. Та підписані папери так і залишились паперами – всі, хто лише міг, продовжували розробляти і застосовувати зброю масового ураження.

Першим з часів Другої світової масштабним конфліктом із застосуванням хімічної зброї стала Громадянська війна у Північному Ємені. Наступним значним конфліктом  стала ірано-іракська війна 1980-1988 років.

 Від початку збройного конфлікту в Сирії зафіксували численні випадки застосування хімічної зброї. Задокументована 161 атака забрала 1491 життів,  ще 14 581 осіб зазнали отруєння різного ступеню.

Хоча людство й наближається до ери повної заборони цілої категорії зброї масового знищення, Україна змушена боротися з її застосуванням ще й сьогодні. З метою прагнення створити умови для подальшої ескалації невиправданої війни, російські війська застосовують аерозольні гранати “К-51”, фосфорні снаряди та термобаричні ракети . Останні ще називають вакуумними бомбами, оскільки вони вибухають, висмоктуючи кисень, щоб створити високотемпературний та надзвичайно потужний вибух. Така особливість посилює руйнівну силу цієї зброї порівняно з іншими бомбами схожого розміру. На людях, які опинилися в радіусі вибуху, це позначається жахливим чином.

Україна підтверджує свою тверду позицію, що застосування хімічної зброї будь-ким, будь-де і за будь-яких обставин є грубим порушенням міжнародного права, а особи, відповідальні за такі дії, мають бути притягнуті до відповідальності.

Інтернет-ресурси: