ТЕТЯНА АСАДЧЕВА
Урочисте освячення знакового монумента відбулося 23 липня 1888 року на Софійській площі у Києві.
До 140 річниці з дня відкриття — найцікавіші факти про історію київського Богдана Хмельницького, який сьогодні вважається візитівкою міста, хоч і планувався на початку як виключно політичний проєкт.
- Пам’ятник видатному українському Гетьману є одним із трьох найдавніших пам’ятників, встановлених у Києві. Полководець на коні поступається лише Колоні Магдебурзького права (1802 р.) та пам’ятнику Князю Володимиру Великому, який встановлений у 1853 році на Володимирській гірці.
- Ідея створення монумента виникла серед громадськості міста за ініціативи історика та професора Київського університету Миколи Костомарова ще у 1840 роках.
- Над розробкою пам’ятника працював з 1860 років спеціальний комітет на чолі з вченим Михайлом Юзефовичем, відомим своїми імперськими та українофобськими поглядами.
За такого керівництва перший варіант пам’ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, мав відверто шовіністичний характер та викликав неоднозначну реакцію у суспільстві.
Планувалося, що барельєфи п’єдесталу зображали різні сцени з життя Богдана: битву під Збаражем, Переяславську раду та в’їзд гетьмана до Києва. А кінь гетьмана скидав польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря.
Однак невдовзі ця ідея була відкинута через неполіткоректність та неоднозначне сприйняття у суспільстві.
- Через брак фінансування від влади кінцевий варіант пам’ятника значно спростили, обмежившись виключно фігурою Богдана Хмельницького з булавою на коні. Кошти на нього вдалося зібрати лише наприкінці 1870-х років.
- Портретні риси та особливості гетьмана відтворили за допомогою консультацій професора-історика Володимира Антоновича.
- Пам’ятник відлили з перетопленого брухту, який пожертвувало Морське відомство. За рік монумент привезли до Києва, але через відсутність постаменту скульптура впродовж 8 років пролежала у дворі Старокиївської поліційної управи.
Тогочасні кияни любили жартувати: «Не встиг приїхати гетьман до Києва, як його вже заарештували».
- Проблему постаменту вдалося вирішити лише у 1885-ому завдяки відомому зодчому Володимиру Ніколаєву — одному з найбільш плідних та успішних архітекторів Києва кінця ХІХ-початку XX століття.
Каміння для пам’ятника, що залишилося після будівництва Ланцюгового мосту у 1853 році, передала зі своїх складів управа Київської фортеці.
А сам Володимир Ніколаєв не лише працював над проєктом безоплатно, але завдяки значному заощадженню коштів зумів спроєктувати та реалізувати ще й спеціальну огорожу з ліхтарями.
Одним із меценатів на завершальній стадії будівництва виступив відомий підприємець Павло Харитоненко.
- Спочатку пам’ятник хотіли поставити поблизу Бессарабської площі, але потім міська влада вирішила встановити його там, де, за свідченнями істориків, кияни зустрічали Богдана 23 грудня 1648 року після перемоги над Пилявцями.
- Відомий курйозний випадок відбувся при встановленні пам’ятника. За задумом гетьман мав вказувати булавою у напрямку Польщі, однак з’ясувалося, що у такому положенні кінь Гетьмана опинявся хвостом до Михайлівського золотоверхого монастиря. І це відповідно спричинило обурення представників церкви. «Таке положення кінної фігури перед Святим вівтарем є непристойним та образливим для релігійних почуттів вірян та шанувальників православної святині…», — зазначили у своєму зверненні до київської влади представники духовенства.
Як наслідок — монумент таки розвернули. Але й на цьому претензії до батька Хмеля не припинилися.
Щоб задовольнити усі вимоги, булава Гетьмана, яка мала розміщуватися у бік Польщі, розташувалася приблизно в сторону Швеції, породивши загальновідому міську легенду про те, що Богдан своєю булавою насправді вказує на Москву… І це при тому — доречно нагадати — що проєкт монумента затверджувався у Петербурзі!
- Чимало суперечностей викликали й написи на постаменті. За первинною ідеєю, напис на пам’ятнику мав бути таким: «Згине Польща, згине, а Русь буде панувати».
Але оскільки проєкт затверджувався у Петербурзі, то замість першого з’явилися три нові варіанти напису.
Один текст був таким: «Богдану Хмельницькому єдина й неподільна Росія». Другий: «Волимо під царя східного православного». І третій: «Богдан Хмельницький», а поруч — дві дати через риску «1648-1888» (дата початку повстання Богдана Хмельницького та дата відкриття пам’ятника).
Остання ідея була відхилена через помилкове ототожнення цих дат з роками життя гетьмана.
Решта написів були встановлені на монументі та проіснували до 1920-х років. З того часу їх замінили на досить лаконічний «Богдан Хмельницький 1888», який можна побачити й до наших днів…
- У 2015 році завдяки сучасним технологіям українським інженерам вдалося оживити монумент.
У спеціальній 3D-інсталяції проєкція гетьмана рухалася верхи на коні, символізуючи Україну, яка не стоїть на місці, та безперервний розвиток українців, які власними силами рухають країну вперед та вражають світ.
Нагадаємо, що у березні 2022 року монумент Богдану Хмельницькому, як й інші відомі столичні пам’ятники, захистили від можливих руйнувань. Тож легендарний монумент залишається поки що закритим…
Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/85919/
Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:
Гирич, І. Б. Київ : люди і будинки / Ігор Гирич. – Київ : Либідь, 2015. – 432 с. : іл.
Статті
Анисимов, А. Памятники-долгострои Киева / Александр Анисимов // Кіевскій Телеграфъ. – 2008. – 16 – 22 мая (№ 18-19). – С. 17 : ил.
Гинжул, И. Гетьману на коне исполнилось 129 лет : Хмельницкий “видел” пленных немцев и самого Юрия Гагарина / Ирина Гинжул // Сегодня: киевский выпуск. – 2017. – 25 июля (№ 132). – С. 14 : фото.
Киркевич Віктор Софійська площа завжди була місцем історичних подій,пов’язаних з відродженням нації. // Вечірній Київ. – 1995. – 30 верес.
Кудрявцев Л. Древня Софійська площа. Пам’ять про Львівську браму : Київ – твоє місто. // Наука і суспільство. – 2004. – №11-12.- С.18-23.
Лиховид, І. “Макіяж” для Софії : чи готові чиновники знайти компроміс з громадою щодо майбутнього історичної площі / Інна Лиховид // День. – 2017. – 18 трав. (№ 82). – С. 10 : фото.
Осипчук, И. “Памятник Богдану Хмельницкому в Киеве должен был состоять из нескольких фигур, одна из которых – кобзарь с лицом Тараса Шевченко” : 131 год назад на Софийской площади был установлен памятник гетману. О малоизвестных фактах истории создания этого, а также других монументов столицы “Фактам” рассказал историк Александр Кучерук : [интервью] / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. – 2019. – 14-20 ноября (№ 44). – С. 29 : фото.
Прокопенко, М. Тут був Уряд : прогулянка вулицями і будинками, де творилась історія Української революції 1917-1921 років / Марія Прокопенко // День. – 2016. – 23 серп. (№ 150). – С. 6 : фото.
Інтернет-видання
https://nmiu.org/tsoho-dnia/2964-135-rokiv-tomu-vidkryly-pamiatnyk-bohdanu-khmelnytskomu-v-kyievi
http://nrcu.gov.ua/news.html?newsID=88089
https://rest.guru.ua/ua/kiev/places/145-pamiatnik_hmelnickomu/
https://uain.press/blogs/bronzovyj-getman-svidok-epoh-888794
https://www.alatyr-history.club/?p=3043
https://www.radiosvoboda.org/a/yak-bohdan-khmelnytsky-belarus-pokozachyv/30814823.html