Тетяна Асадчева

У західній частині Контрактової площі можна побачити критий павільйон-ротонду зі скульптурою біблійного героя Самсона, що роздирає пащу лева.

Цей фонтан з’явився в Києві ще у середині XVIII століття та залишається одним з найбільш містичних та загадкових об’єктів столичного Подолу, з яким пов’язують чимало міських легенд.

Свого часу його навіть описував видатний український письменник Іван Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім’я»:

«На левові сидить святий Самсон та щелепи йому роздирає. Як піймав його на Подолі коло Дніпра, як роздер щелепи, та й сам каменем став, і лев каменем став, а в лева з рота вода потекла».

Розповідаємо історію виникнення знаменитої пам’ятки столичного Подолу та найбільш розповсюджені міфи та легенди, пов’язані з нею.

ФОНТАН БУВ ЧАСТИНОЮ СТАРОВИННОЇ СИСТЕМИ ВОДОГОНУ

За прадавньою міською легендою, ще за часів Київської Русі на цьому місці знаходилося цілюще джерело, звідки впродовж багатьох століть брали воду мешканці Подолу.

Згодом під горою зробили зруб-криницю, звідки за допомогою дерев’яних рур проводили воду до потрібного місця.

Вже у XVII столітті тут був водозабір, накритий павільйоном, в який по дерев’яних трубах текла вода з джерел, розташованих на горах.

Краєзнавець Костянтин Шероцький у своєму путівнику «Київ» 1917 року пише, що історичні дані про це джерело підтверджують той факт, що ще декілька століть тому на Подолі були труби водогону, а на плані 1695 року можна побачити цілу систему у підніжжя київських гір, яка запобігала розмиву ґрунтовими водами міських пагорбів.

Вважається, що два подібних водозабори знаходилися у Флорівському та у Братському монастирях.

«ФОНТАН ФЕЛІЦІАЛ»: ЯК ВІН З’ЯВИВСЯ

Вже у середині XVIII століття київська міська влада вирішила відремонтувати систему водопостачання, збудувавши у 1749 році круглу ротонду з чотирма опорами, подібну на невеличкий павільйон.

Автором проєкту став відомий київський зодчий Іван Григорович-Барський.

На думку дослідників, він здобув професійну освіту в київській академії та, ймовірно, був учнем німецького архітектора Йогана-Готтфріда Шеделя — автора дзвіниці Києво-Печерської лаври, дзвіниці Софії Київської, Брами Рафаїла Заборовського та інших споруд.

Після завершення навчання Іван Григорович-Барський брав участь у будівництві деяких споруд свого вчителя. А сам «Фонтан перед ратушою» на Подолі став одним з перших проєктів молодого архітектора.

Цікаво, що на момент спорудження водограй мав форму янгола з чашею у руках та мав назву «Феліціал» — на честь давньоримської богині щастя та удачі Феліції.

На його даху була встановлена мідна двометрова постать апостола Андрія, що тримає в руці хрест. На думку дослідників, ця фігура є символічною, оскільки не лише як нагадування про візит цього святого на київську землю, але й про місце розташування фонтану у підніжжя Андріївської гори.

У 1780-х на чотирьох фронтонах над стовпами професор математики київської академії француз П’єр Брульон встановив перші сонячні годинники. Вони проіснували до руйнації пам’ятки у радянський час.

ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ «САМСОНА»

Вже на початку ХІХ століття статую янгола замінили на скульптурну групу біблійного персонажа Самсона, який роздирає левову пащу. Фігура була виконана фактично у людський зріст та розписана масляними фарбами, а у левовій пащі розміщена рурка, звідки вода потрапляла у басейн.

За свідченнями краєзнавців, тогочасні кияни вірили, що вода потрапляє туди з річки Йордан і походить зі Святої Землі, тому часто використовували її у лікувальних цілях.

А під час найбільших свят священники освячували воду у фонтані, а колони ротонди прикрашалися гілками дерев. Також на шию біблійного персонажа вішали натільні хрестики як подяку за захист від негараздів та неприємностей.

Також існувало повір’я, хто вип’є «святої Самсонової води», той залишиться назавжди жити в Києві.

«КОЛО ЛЕВА ПЕЧІНКА ДЕШЕВА»

Впродовж декількох століть фонтан вважався серцем Подолу. Поблизу «Самсона» часто проводилися ярмарки, де торгували різноманітними товарами. Ціни вважалися одними з найнижчих у місті, звідси виникло відоме тогочасне київське прислів’я: «коло лева печінка дешева».

Також біля Самсона часто проводилися гастрономічні заходи подібні до сучасних фестивалів вуличної їжі, де готували страви у печах, вкопаних у землю. За спогадами тогочасних киян, тут можна було поласувати не лише випічкою чи смаколиками, але з’їсти повноцінний обід з борщем, варениками та іншими стравами.

ЗНИЩЕННЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ ПАМ’ЯТКИ

У 1934 році історична пам’ятка була знищена за наказом більшовицької влади разом з руйнуванням храму Богородиці Пирогощі та багатьох інших київських святинь.

На щастя, оригінальна скульптура збереглася до наших днів і знаходиться у колекції Національного художнього музею України.

У 1970-х роках на місці зруйнованої ротонди проводилися археологічні дослідження залишків фундаментів павільйону фонтану та його резервуару-басейну.

А вже на початку 80-х років київські архітектори-реставратори Валентина Шевченко та Юрій Лосицький створили концепцію відродження знакової пам’ятки, спираючись на архівні документи, іконографічні матеріали, старі світлини та археологічні розкопки 1977 року.

Відкриття оновленого фонтану відбулося у 1982 році в межах урочистостей до 1500-ї річниці Києва.

***

На сьогодні фонтан «Самсон» залишається однією зі знакових і популярних пам’яток київського Подолу. Але, на жаль, це не захищає її від дій вандалів. Так, у 2019 році троє неповнолітніх хлопців пофарбували статую у рожевий колір, що спричинило неабиякий резонанс у суспільстві.

У 2020 році фонтан відреставрували. Тоді ж ротонда змінила свій традиційно білий колір на блакитний і золотий.

Також найстарший фонтан столиці увійшов до проєкту Юлії Бевзенко «Шукай». Мініскульптурку із ним можна побачити у внутрішньому дворику бізнес-центру Astarta Organic Business Centre.