Вчора у відділі мистецтв пройшов черговий концерт для флейти Шакухачі у виконанні Романа Горобця разом із чайною церемонією.
Як описати атмосферу концерту? Для флейти Шакухачі музику писали ченці. У такий музиці все пронизане думками про духовність, усамітнення і зростання — це меланхолійна, підсмикнута туманом невизначеності музика: тут і ностальгія втрати й нове здобуття, кришталь і метал, крихкість і міцність, дихання і спокій, вітер і зітхання, хром, повільний рух від задумливого tranquillo через нестабільність agitato до тиші. Звуки прихованого та потайливого життя, неможливе передчуття, об’єктивність природи; коли ламається лід, тоді тиша порушується на мить – у сяйві народжується образ втраченої душі. Звук народжує споглядання, щоб потім потонути у глибині мовчання нерухомої природи. Це музика про цикади, роздуми та тишу. Сталося так, що сторічна деревʼяна флейта — чи не єдиний спосіб здійматися над світом. Ледве відчутне повітря, що вислизає з рук, дерев’яна флейта підтримає і несе поряд зі слухачем.
