На Жіночому колі Тані Срібної 23 липня створювали символічну «біозброю» — текстильних «бойових» гусей. Майстер-клас провела мисткиня і педагогиня Євгенія Тинська. Кожен гусачок став маленьким оберегом із великим змістом — символом української винахідливості, незламності й тієї самої «гусиної сили», яка сьогодні асоціюється з сучасними безпілотними системами. Цих текстильних гусей ми плануємо передати до бойових підрозділів як знаки підтримки й вдячності нашим захисникам.

«Гусяча сила» — це жартівлива або історична одиниця потужності, яку наприкінці XIX століття запропонував київський інженер-винахідник Федір Гешвенд для оцінки тяги свого проєкту літального апарата (парового повітряного корабля). За кілька годин праці ми створили гусячий клин.

Цього дня ми отримали також три нові льолі для дітей, народжених в Україні під час війни:

Першу льолю передала наша постійна учасниця «Льолямарафону» Надія Лютик (Краматорськ — Канів). Вона призначена для хлопчика Богданчика, який стрімко народився після страшної ночі обстрілів у Вишневому 6 липня.
Другу льолю принесла киянка Наталія Міщенко. Вона вже чекає на свого маленького власника чи власницю, щоб одного дня стати першою вишиванкою в новому житті.
Третю льолю особисто привезла з Естонії Наталя Чернікова, яка з нами в колі з-за кордону. Льоля виплекана орнаментами, зібраними Ольгою Петрівною Косач. Разом із цим подарунком українській дитині Наталія поділилася досвідом країни, де нині проживає, де на державному рівні підтримують відродження традиційного народного одягу.

В Естонії працюють осередки, фінансовані державою, в яких кожен може створити елементи свого національного костюму, а спеціальна комісія допомагає перевірити його історичну достовірність і, за потреби, рекомендує, що варто вдосконалити. Адже народний костюм там сприймають як гідне представлення свого етнорегіону та культурної спадщини і усвідомлюють, яка це довга і кропітка робота його відтворювати, і як важливо зберігати національну ідентичність в одязі.

Продовжуємо наше українське життя через рукоділля, змістовне спілкування, спільну працю і одну мету! До зустрічі в місці сили – бібліотеці!