ТЕТЯНА АСАДЧЕВА
13 грудня православна церква шанує пам’ять Святого Апостола Андрія, відомого як одного перших учнів Ісуса Христа, першого благовісника християнства на теренах України-Русі.
За свідченням «Повісті минулих літ», проповідуючи християнство та мандруючи світом, Апостол Андрій дійшов і до Дніпрових круч, де зупинився на ночівлю під горами на березі. Прокинувшись зранку, він промовив до учнів своїх: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, і буде місто велике, і багато церков воздвигне тут Бог… І піднявся він на гори ці, благословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ…».
У пам’ять про літописні події на одній з київських круч над Дніпром з XII ст. зводились храми на честь апостола, змінюючи один одного.
За історичними джерелами, перша мурована церква була зведена на цьому пагорбі ще в XIII столітті та проіснувала майже 500 років. Згодом на її місці була споруджена дерев’яна церква, яка згоріла під час пожежі в кінці XVII століття.
З середини XVIII століття легендарну місцину прикрасила вишукана архітектурна перлина нашого міста – Андріївська церква, збудована у 1747-1762 роках за проєктом видатного зодчого італійського походження – графа Франческо Бартоломео Растреллі (1700-1771).
Довершеність ліній, чіткі пропорції, дивовижна гармонія форм і навколишнього ландшафту перетворили святиню на унікальну пам’ятку нашого міста, що є символом його заснування та небесним оберегом.
Найцікавіші факти, пов’язані з Андріївською церквою.
Храм будувався на замовлення імператриці Єлизавети (1709-1762) та мав стати частиною її царської резиденції у Києві. Однак після смерті покровительки святиня швидко втратила опіку царського двору. Будівництво та оздоблення Андріївської церкви розтягнулося на багато років. Освячення її відбулося лише 19 серпня 1767 року!
У 1768 році церкву було передано Київському магістрату, а пізніше – Київській міській думі. Це був звичайний храм, а богослужіння в ньому тривали аж до 1932 року.
Архітектор Растреллі не брав безпосередньої участі у спорудженні церкви – її будівництвом керував Іван Мічурін. До її спорудження були залучені кращі тогочасні майстри.
На будівництво церкви витратили 23 500 одиниць цегли, 28 970 пудів цвяхів; на позолоту верхів – 1590 книжок і 20 аркушів листового золота.
Головною проблемою для творців храму став зсув ґрунтів схилу, які не були враховані італійським архітектором. Тож Іван Мічурін був змушений дещо переробити первісний проєкт, заглибивши фундаменти більш як на 40 метрів (фактично на висоту самої споруди).
Водночас звели двоповерховий стилобат, де планувалося розмістити будинок притчу. Для цього робітники здійснили виймання ґрунту, відведення ґрунтових і джерельних вод.
Фундаменти залягають на глибині 13,9 м зі східного боку від рівня паперті, з західного – на 12,9 м. Споруда церкви змурована з високоякісної білої та червоної цегли. Капітелі, орнаментальні прикраси фасадів виготовлені з чавуну, загальна вага яких сягає 97 тонн.
Однобаневий п’ятиглавий храм має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні башти на масивних стовпах, які грають роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами та укриті трьома парами колон з капітелями ордена Коринфа.
До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Вся маса церкви спирається на двоповерховий будинок-стилобат з вісьмома кімнатами на кожному поверсі, стіни якого є фундаментом церкви. Довкола церкви – балюстрада, з якою відкривається мальовнича панорама Подолу та Дніпра.
У Андріївської церкви немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не лише Київ, але і все Лівобережжя. Однак варто згадати, що церква проєктувалася виключно для імператриці Єлизавети, то ж проведення відкритих богослужінь та скликання на службу парафіян не передбачалося.
Автором внутрішнього оздоблення Андріївської церкви, виконаного в стилі рококо, є також архітектор Франческо Бартоломео Растреллі. Архітектура, ліплення, різьблення, живопис, гармонійно поєднуючись та взаємодоповнюючи одне одного, утворюють цілісний ансамбль інтер’єру церкви.
За свідченням науковців та дослідників архітектури, саме в Андріївській церкві зберігся єдиний у світі бароковий іконостас, створений архітектором Растреллі.
Інтер’єр храму прикрашають 69 ікон середини XVIII століття. Усі вони зроблені за ескізами автора будівлі у петербурзькій майстерні.
Образ святого Андрія в храмі зустрічається тричі. На західному склепінні – плафон «Апостол Андрій встановлює хрест на горах київських» (XVIII ст.). У намісному чині іконостаса (І ярус) храмова ікона зображає святого із символом страти – Х-подібним хрестом. «Проповідь апостола Андрія» (1847) майстерно відтворив український художник Платон Борисполець у своїй монументальній картині, що була подарована храму і з 1867 року зберігається на стіні південної частини трансепта.
Під час нещодавньої реставрації головної храмової ікони мистецтвознавці помітили певну схожість у загадковій постаті вершника з Тарасом Шевченком.
«У час написання картини Шевченко був арештований, і на знак солідарності друг увічнив його в образі вершника. Картину малював у Парижі, коли став студентом художньої академії», – зауважила Неля Куковальська, директорка Національного заповідника «Софія Київська». Хоча документальні докази чи підтвердження цьому не збереглись.
Ікона «Тайна Вечеря» у вівтарній апсиді Андріївської церкви, монументальна за манерою письма і розмірами (8,3 кв. м), написана в 1754 р. петербурзьким «малярської науки підмайстром» Олексієм Антроповим. Художник, як і всі інші творці цієї кульмінаційної євангельської події, виокремлює образ Юди, занурюючи його постать у тінь й розгортаючи від інших учнів Господа. Він єдиний, хто відвернутий від Вчителя, а його пронизливий погляд спрямований на глядача.
Під час останньої реставрації виявилося, що був порушений порядок розташування ікон у вівтарній частині храму. Виявилось, що у 50-х роках реставратори не занурились у питання канонічності та повставляли ікони після реставрації у «чужі» рами, адже частина з них мала схожі розміри. Внаслідок чого з 39 ікон 13 були переплутані місцями. Канонічний порядок ікон відновили за архівними світлинами дорадянських часів. Також були відновлені два хрести іконостаса, які були відбиті у радянські часи.
Загалом реставрація унікальної пам’ятки тривала 11 років. На всі роботи витратили 5,3 мільйона доларів. При цьому довелось робити бетонні укріплення самої гори, на якій стоїть церква, підвести майже нові фундаменти та серйозно реставрувати внутрішнє та зовнішнє оздоблення.
Напередодні дня пам’яті апостола Андрія Первозванного на фасаді Андріївської церкви урочисто встановили бронзову табличку – відзнаку переможця престижної європейської премії European Heritage Awards / Europa Nostra Awards – 2022.
Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/75644/
Шановні користувачі!
Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:
Статті