Категорія: Новини

В Україні співдруж­ність художників-авангардистів і народних митців вийшла на нові обрії та якісно новий рівень. Чутли­вість до магістральних стильових напрямів у поєднанні зі свідомим намаганням вписати себе в зага­льноєвропейський контекст при­звели до включення в сучасність народного мистецтва, інтеграції його у світовому контексті.

Публічна бібліотека ім. Лесі Українки 25 серпня організувала захід у форматі «вільного мікрофону» – формат, де кожен охочий міг взяти слово й продекламувати авторську громадянську лірику, поезію інших майстрів, виступити з вітальною промовою про незалежність України – молодої країни з тисячолітньою історією. Захід модерувала Ірина Костюк.

У четвер, 19 серпня, читальний зал нашої бібліотеки став майданчиком для зустрічі членів Євразійської Творчої Гільдії. Спеціально для того, щоби поспілкуватися з київськими письменниками, з Лондону прибув Марат Ахмеджанов, видавець та віце-президент гільдії.  Він презентував альманахи, журнали та книги, які видаються різними мовами за результатами конкурсів та фестивалів.

Поціновувачі сучасної української літератури відвідали презентацію романів Анни Багряної «Вітрова гора» та Олександра Козинця «Картка Марії». Ці твори – різні за тематикою та смисловим навантаженням. Але ключові мотиви, як виявилося, мають спільні риси. Творчий захід модерувала Богдана Гайворонська.

Свою бесіду спікерки розпочали із зачитування коментарів людей, які взяли участь в опитуванні на фейсбук-сторінці Богдани Гайворонської: «Друзі, чи ви любите роман «Майстер і Маргарита»? Чому? Дивилися екранізації? Як вам?» Думки читачів виявилися різноманітними та навіть кардинально протилежними. Хтось захоплюється книгою, перечитує двічі на рік, а хтось вважає її «Євангелієм від Сатани» та забороняє читати своїм дітям.

По завершенню навчання Інною Івановою був представлений та захищений власний культурно-мистецький проєкт. Як результат – отримання кваліфікаційного сертифікату від першої заступниці директорки Департаменту культури Юлії Кепліної.

Державний Прапор – один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор – це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Андрій Антонюк – той, кого ми нині називаємо дітьми війни. Він народився у 1941 році (за його власними словами, бо в документах вказано 1943 рік). Важке повоєнне дитинство не спричинило негатив у світогляді митця – його картини наповнені теплом та любов’ю до людей, рідних південних пейзажів, традицій українського села, які сьогодні відійшли в минуле. Картини Антонюка ніби написані світлом, вони яскраві, сяючі. Кожна з них – метафізична загадка, яку кожен глядач може трактувати по-своєму.