Вишивка – душа народу.
О. Косач-Кривинюк
(зі спогадів Л. А. Міщенко)
21-05-2020 З давніх-давен люди прикрашали свій одяг вишивкою. Вона виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам’яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня в народів Стародавнього Вавилону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. Вплив її позначився на вишивальному мистецтві країн Середньовічної Європи і Київської Русі.
Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов’янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом. Вишиванка протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров’я та краси. Вважалося, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Новонародженим дітям першу вишиванку шили матері або бабусі, читаючи молитви за здоров’я малюка. Дівчата шили вишиванки і до свого весілля – як придане. Відомо, що українські чумаки, які проводили життя в довгих мандрах, довіряли шиття своєї вишиванки лише одній обраній дівчині.
Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що така сорочка стає оберегом. Сорочки для жінок пряли з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя. У вишивці сакральне значення має все: від ниток, походження тканини – до орнаменту, кількості стібків і кольору. В Україні вишиванка символізує і родинну пам’ять, і вірність та любов у сім’ї. Український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.
Мода на вишиванки завжди була актуальна. Ще у 19-му столітті видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Іван Франко почав поєднувати вишиванку з європейським костюмом і започаткував своєрідну моду. Сучасники згадували: «Де б він не з’являвся, неодмінно привертав увагу своїм піджаком та вишиваною сорочкою поміж пишних комірців та краваток». Тож у кінці 19 століття про український традиційний одяг заговорила вся Європа, яку важко чимось здивувати. А у 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишивок. Українські орнаменти зачарували тамтешніх модниць, а в самій Україні розпочалися перші наукові дослідження вишивки.
Зараз елементи української вишиванки використовують у своїх колекціях визнані у світі модельєри та модні доми – Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно, Gucci, Valentino, Dolce & Gabbana. У 2015-му році американський журнал Vogue опублікував статтю, в якій назвав українську вишиванку одним з головних трендів сезону.
Уперше День вишиванки запропонувала відзначати студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету Леся Воронюк у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. Того року у вишиванки вдяглися кілька студентів та викладачів Чернівецького університету. Ініціатива швидко поширилася по вишах міста, а потім і по всій Україні. Через чотири роки День вишиванки вже відзначали у Львові та Сімферополі, а надалі він вийшов далеко за межі України. За сприяння діаспори День вишиванки відзначають у США, Канаді, країнах Європи, Австралії та ін. У 2012 році в Чернівцях з’явилася традиція дарувати вишиванки новонародженим дітям, народженим у день свята. У 2013 році свято вперше дістало державну підтримку. З початком війни на сході України вишиванки почали дарувати українським військовим на фронті. На сьогодні День вишиванки відзначається більш ніж у 50 країнах світу. По всій країні проходять «мегамарші вишиванок» та флешмоби української культури.
День вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Дата поки що неофіційна, це відносно нове народне свято. Але масштаби поширення традиції носити вишиванку вражають: такого розмаїття вишиванок, як у третій четвер травня, ви не побачите ніде. В цей день українці одягаються у вишиванки та прогулюються своїми містами. Ця дата перевірена організаторами та обрана з кількох причин. По перше, важливо, аби День вишиванки завжди проходив у будень, адже акція відбувається не заради вихідного чи параду, а покликана продемонструвати, що вишиванка – органічна складова життя та культури українців; по друге, це весняні дні, на які не припадають передвеликодній піст і сам Великдень, тому можна влаштовувати народні гуляння і не суперечити релігійним принципам багатьох громадян; по третє, це вже теплі дні, коли можна вийти на вулицю лише у вишиванці без верхнього одягу; по четверте, цього дня не відзначають інших державних свят, тому саме на вишитій сорочці, як на одній з вагомих складових української культури, історії та мистецтва, можна сконцентрувати просвітницьку, виховну роботу. День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя, свято покликане популяризувати українську культуру і традиції.
Це – всеукраїнське, а з 2014 року – міжнародне свято, покликане зберегти вишиту сорочку як матеріальну та духовну спадщину українського народу. Українська вишиванка є унікальним явищем у плеяді національного вбрання європейців, вона вирізняється різними техніками вишивки (понад 300), крою, орнаментів. Разом з тим, вишиванка є не тільки традиційною частиною гардеробу українців, а нашим національним символом – символом боротьби за незалежність, символом нескореності, незламності духу, символом надії та любові.
Всеукраїнський день вишиванки – чудовий привід вийти на вулицю в етнічному одязі та відчути народну єдність, долучившись до безсмертних традицій наших предків.
Зі святом, дорогі УКРАЇНЦІ!
Пропонуємо книги з фонду бібліотеки.
Бебешко, Л. Українська вишиванка : мальовничі узори, мотиви, схеми крою / Лідія Бебешко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 128 с. : іл.
Вишиванки – це окраса українського традиційного одягу. Альбом-посібник стане справжнім подарунком для усіх, хто закоханий в українську вишивку.
Відкрийте для себе скарбницю українського вишивального мистецтва!
Кара-Васильєва, Т. В. Історія української вишивки : книга-альбом = History of Ukrainian Embroidery / Тетяна Кара-Васильєва ; пер. листівок і резюме англ. мовою О. Подшибіткіної ; пер. резюме фр. мовою О. Кобушкіної. – Київ : Мистецтво, 2008. – 463 с. : іл.
Книга повно і всебічно висвітлює основні етапи розвитку української вишивки від часів її зародження до сьогодення, розкриває роль і місце цього виду декоративного мистецтва в оформленні одягу, житла, у використанні в храмових інтер’єрах, під час різноманітних свят і народних обрядів. У виданні широко представлено унікальні зразки вишивок, виконаних за малюнками Тараса Шевченка, Василя Кричевського, Ганни Собачко, представників авангарду початку XX століття, а також сучасних народних і професійних майстрів.
Знаки. 155 стародавніх українських вишивок : [альбом] / [упоряд. та автор вступ. ст. Т. О. Островська ; пер. на англ. К. Дуліби]. – Київ : Бібліотечка журналу «Соняшник», 1992. – 72 с. : іл.
Чи задумувались ви колись над тим, що означає червоний мак, вишитий на вашій сорочці, або чому на вишитому весільному рушнику часто зображають дубове листя? Насправді все це – дуже давні сильні символи, у зображення яких наші предки закладали певний зміст.
Перед вами – колекція знаків стародавньої української вишивки, яка була зібрана у 1993 році київським гуртком «Веретено». Через цю просту та водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, гілочок – розкривається ставлення українця до таких філософських категорій як Всесвіт, життя на Землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання. Символіка Води, Сонця, Землі переважає у вишивках гуцулів і слобожан, волинян і буковинців, бойків і подолян. Бо для нашого народу споконвічно ці поняття були святими.