Ольга Кобилянська була людиною зі своїми чеснотами та вадами, зі світом тонких відчуттів та глибоких переживань, з помилками й втратами у житті, з мріями, які збувалися і не зовсім. У цьому сенсі вона не становила винятку. Проте вона таки була винятковою.
У школі на Кобилянську значний вплив мала її вчителька пані Міллер, яка і прищепила дівчині любов до книг, а у частих бесідах про літературу стала для неї старшою подругою. Саме цей період життя був, напевне, одним з найщасливіших у житті Ольги Кобилянської. Вона була молодою, сповненої енергії та любові, перед нею відкривався світ, який хотілося пізнати й підкорити. У віці 35 років її ім’я було вже добре відоме в Європі та Буковині, хоч вона й жила на краю Австро-Угорської імперії. У 1901 році письменниця публікує роман «Земля» – перлину української та світової літератури (згодом твір було екранізовано). У творчому доробку Ольги Кобилянської 8 повістей та романів, 43 новели та оповідання, низка статей та доповідей. У 1888 році О. Кобилянська почала писати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 була опублікована українською під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з творчістю Ольги Кобилянської познайомилася Леся Українка. Згодом їх творчі стосунки переросли у дружбу.
В читальній залі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки 27 листопада 2023 року відкрито книжкову виставку «Пишна троянда в саду української літератури», до 160-річчя із дня народження Ольги Кобилянської. До уваги відвідувачів підбір художніх творів письменниці. Чекаємо на вас, шановні книголюби.