30 квітня у межах ХІV науково-практичної конференції «Бібліотеки для стійкості та сталого розвитку», завідувачка відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Публічної бібліотеки імені Лесі Українки Тетяна Науменко представила доповідь «Роль публічної бібліотеки у формуванні соціальної стійкості: досвід жіночих кіл та проєкту «Льолямарафон».
У виступі було висвітлено практики, що виникли у відповідь на виклики повномасштабної війни. Зокрема, наголошено: сучасна бібліотека вже не є лише місцем доступу до знань – вона стає простором психологічного відновлення та соціальної підтримки.
Бібліотека трансформується у середовище психосоціальної підтримки, де культурна спадщина виступає інструментом відновлення людини. Вона постає як емоційно безпечний простір без стигматизації, де кожен може отримати підтримку без відчуття «пацієнтського» статусу. Тут поєднуються психоемоційна безпека, культурна пам’ять і жива спільнота.
Особливу увагу у доповіді приділено синергії традиційної культури та психологічних практик. Зокрема, дослідження автентичних орнаментів української вишивки поєднується з техніками саморегуляції. Процес вишивання культурного коду допомагає відновлювати внутрішню рівновагу, долати тривожність і структурувати емоційний стан.
Серед ключових ініціатив, реалізованих у 2022–2025 роках:
- Жіночі кола – регулярні зустрічі для дружин і матерів військових, внутрішньо переміщених осіб та волонтерок, що поєднують рукоділля з психологічним розвантаженням;
- «Льолямарафон» – міжнародний онлайн-проєкт зі створення вишитих оберегових сорочечок-льоль для новонароджених українців.
З 2024 року жіночі кола інтегровані до проєкту «Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки» Міністерства культури України у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативою Олени Зеленської.
Станом на початок 2026 року в межах «Льолямарафону» проведено 24 марафони та створено понад 800 льоль для дітей, народжених під час війни, зокрема у родинах військових, ветеранів та жінок, звільнених із полону. Лише у 2025 році відбулося 53 жіночих кола, які об’єднали близько 550 учасниць.
Як зазначалося у доповіді, ефективність цих практик пояснюється впливом ручної праці на психоемоційний стан: вона заспокоює нервову систему, допомагає впорядкувати внутрішній хаос і повертає відчуття контролю над життям через творення та турботу про інших. Сьогодні краєзнавчий відділ постає не лише як книгозбірня, а як живий центр практик і взаємодії. Бібліотека стає платформою, де громада відновлюється через спільність, дію та традицію. Представлений досвід є яскравим прикладом того, як культурна спадщина стає дієвим інструментом психосоціальної підтримки, а бібліотека – простором формування соціальної стійкості громади.
