У відділі краєзнавства нашої бібліотеки відбулася києвознавча лекція Аркадія Третьякова, присвячена цікавій і малодослідженій сторінці історії міста — жіночому рукоділлю кінця ХІХ — початку ХХ століття. Шиття, вишивка та крій у тогочасному Києві були не лише домашнім заняттям, а й важливою частиною жіночої освіти, професійної діяльності та міського життя.

Кілька цікавих фактів, про які дізналися слухачі:

До 1915 року в Києві діяло понад 40 приватних рукодільних шкіл і майстерень крою та шиття.
Рукоділля було обов’язковим предметом у жіночих гімназіях та Інституті шляхетних дівчат. А з 1909 року в Київському навчальному окрузі навіть діяло правило: незадовільна оцінка з рукоділля могла стати перешкодою для отримання свідоцтва про закінчення сьомого класу гімназії.
На вулиці Фундуклеївській, 25 працювала школа крою Вікторії Ленартович, де навчали за французькою методикою та приймали замовлення на пошиття дамських суконь.
Для багатьох жінок шиття було способом заробітку. Робочий день швачок і модисток міг тривати 10–12 годин.
Жіночі благодійні товариства відкривали рукодільні школи для дівчат із незаможних родин, допомагаючи їм здобути професію. А на благодійних заходах продавали вишиті вироби, мереживо та іграшки, щоб підтримати сирітські притулки, лікарні й безоплатні їдальні.
На зламі століть київська інтелігенція активно цікавилася українським народним текстилем: збирала зразки орнаментів, досліджувала давні техніки вишивки та підтримувала народних майстринь.

За архівними документами, адресними довідниками та тогочасними виданнями постає багатогранна картина жіночого життя Києва — від домашнього рукоділля й модних салонів до професійної освіти, підприємництва та збереження української культурної спадщини.

Дякуємо Аркадію Третьякову за нове дослідження та цікаву розповідь!