Краєзнавча мандрівка з В’ячеславом Дзівалтовським «Від школи Мурашка до Академії мистецтв» відбулась в останній день зими. Ми пройшли нову частину великого маршруту-дослідження, присвяченого київським художникам і побачили столицю очима митців, архітекторів і меценатів різних епох.
Однією з постатей, про яких ми згадували, був Анатоль Петрицький — видатний театральний художник, реформатор сценографії, учасник мистецьких пошуків ХХ століття. Його творчість тісно пов’язана з мистецьким середовищем Києва, зокрема Національний художній музей України зберігає безцінні пам’ятки українського мистецтва.
Згадали й будинок Тарновського (вул. Золотоворітська, 2А) — осередок культурного життя свого часу. Мандрівка привела нас до барокової пам’ятки 1746 року — Брами Заборовського, створеної архітектором Йоганном Готфрідом Шеделем. Говорили і про будинок для лікарів, зведений архітектором Павлом Альошиним — приклад київського модерну, де свого часу жила Любов Гакебуш, яка дала прихисток Івану Кавалерідзе в найтемніші часи історії нашого міста.
Особливу увагу приділили Георгіївській церкві, розписи якої виконав Іван Іжакевич — художник, що поєднав академічну школу з народною традицією. Фундаменти цієї споруди чекають свого дослідження. Будівлю Історичного музею створив архітектор Йосип Каракіс, учень Василя Кричевського. Саме Кричевський став фундатором українського архітектурного стилю ХХ століття, поєднавши модерн із національними традиціями.
Київ зберігає й шевченківські адреси. У 1859 році Тарас Шевченко перебував у місті, зустрічався з друзями. Ми прослідкували цей маршрут: від будинку священника Ботвиновського, до фотоательє Гудовського, потім на Пріорку. Згадали його зустріч із художником Іваном Сошенком в білому будиночку біля Стрітенської церкви і знайомство, в якому доля звела Тараса Григоровича з його першим біографом Михайлом Чалим.
Історії династії Кричевських ми вивчали біля трьох адрес, за якими проживала родина; запевнились, як улюблена справа допомагала проживати страшні, холодні й голодні роки війни; і ця мандрівка чекає свого продовження. Звісно, згадували і відмічали адреси Лесі Українки в Києві, відзначаючи 155-річчя від дня народження Лариси Петрівни Косач.
Київ — це живий музей під відкритим небом. Кожна вулиця тут пов’язана з митцями, людьми, які творили українську культуру. Дякуємо В’ячеславу Дзівалтовському за натхненну розповідь і запрошуємо читачів і користувачів бібліотеки до нових краєзнавчих відкриттів!
