5 червня у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії відбулась лекція Володимира Петровського та Світлани Петровської: «Мистецтво мозаїки: від Софії Київської до Алли Горської». Ми дізнались більше про величну традицію української мозаїки — від давньокиївських шедеврів до творчості митців ХХ століття.
Виявляється, мистецтво мозаїки відоме нам з 4 тис. до н.е. Це розмаїття мозаїк з кольорової смальти, каменю, дерева, металу, бісеру і їх поєднання. Ми закцентували свою увагу на скляну кольорову смальту, технологію її виготовлення і надзвичайно трудомісткий процес укладання.
Роздивлялись артефакти і збережені музейні взірці мозаїки. Зокрема дізнались, що в м. Мадабі (Йорданія) мозаїка VI ст. є найдавнішою картою Святої землі.
Найбільшого розквіту мистецтво мозаїки набуває у Візантії – витончена, делікатніша, дрібніша, весняна палітра кольорів і перевага золотого кольору тла, який символізує те, що сюжет мозаїки відбувається не на землі, а на небі в божественному світлі.
Роздивлялись мозаїки з соборів Монреале в Палермо, святої Софія в Константинополі (тепер Айя-Софія в Стамбулі) і наших Михайлівського Золотоверхого собору і Софії Київської, а також фундаментів Десятинної церкви і дізнавались неймовірно прекрасні і водночас трагічні історії цих храмів і мозаїк, яким вже більше тисячі років.
Оскільки лекція була поєднана з Жіночим колом майстринь, які вишивають, то лекторка, пані Світлана, наголошувала на дрібності кубиків мозаїки від 1,5 куб. см для обличчя і більші до 0,25 куб. см для тла; при цьому колектив з 8 майстрів за день могли створити приблизно 30х30 см композиції, при тому повнорозмірних ескізів не було, а поверхня була нерівномірною. І щодо розмаїття кольорової мозаїки в Софії Київській: тільки 34 відтінки зеленого, 25 від золотого до коричневого, 23 жовтого, 22 синього і т.д. Мистецтво найвищого ґатунку, яке тримається тисячу років!
Дивились далі мозаїки митців радянського періоду: художники творили всупереч ідеології і за це зазнавали репресій і позбавлялись життя. Таким є імʼя Алли Горської, художниці-шістдесятниці, правозахисниці, вбитої радянською владою. Більшість мозаїк мисткині втрачені на окупованих територіях в Донецьку і Маріуполі; в Києві – «Вітер» поглинає забудова; на Черкащині – під загрозою «Супій».
Руйнуються інші мозаїки від часу і від бездумної забудови. Є петиції щодо збереження цих унікальних витворів українського мистецтва, які закликаємо підписати заради збереження нашої історії.
І запрошуємо до бібліотеки дізнаватись більше про історію рідного міста і щодня робити прості кроки і справи до збереження і продовження нашої матеріальної культури, яка є частиною нематеріального спадку людства!
