Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року у селі Заїчинці Полтавської області.
У 1954 році закінчив дніпропетровську середню школу. Якийсь період потім працював у радгоспі «Нижньодніпровський», після нього був працівником металургійного заводу ім. Комінтерну.
З 1963 року став членом Спілки письменників України.
В 1971 році закінчив літературний інститут ім. О.М. Горького (Москва)
У 1972 – 1976 роках працював редактором видавництва «Промінь», у 1989–1993 – очолював Дніпропетровську організацію Спілки письменників України.
З 1993 року жив і працював у Києві, був заступником головного редактора та завідувачем відділу сатири газети «Літературна Україна». У 1993–1994 рр. – головний консультант із питань літератури в адміністрації Президента України. У 1996–2001 рр. – секретар Національної спілки письменників України, член її Президії і Вищої ради.
Свій творчий шлях письменник розпочав як сатирик-гуморист, регулярно видавався з 1962 року: гуморески, сатирична проза, пародії – всього 18 збірок веселих історій: «Хто на току, а хто на боку», «Урок виховання», «Коли спокушає диявол», «Сватання по телефону», «Гуморески», «Вуса №3», «Операція «Земфіра»», «Царська охота», «Де хазяйнує Валя Чемерис»; роман «Родина Гордія Залізняка»; лірико-гумористична повість «В понеділок після вибуху» та інші. Зібрав і впорядкував том «Українські анекдоти».
Протягом багатьох років був одним із провідних письменників-сатириків. Його твори виходили в журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець», «Березіль», «Ватра», «Київ», «Лель», «Світ пригод», «Пам’ять століть», «Барвінок», «Зміна», «Піонерія», «Кентавр»; у газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Сільські вісті», «Культура і життя», «Зірка», «Час», «Веселі вісті» та в інших виданнях. Саме про нього написав один із найвидатніших гумористів сучасності Павло Глазовий: «Валентин Чемерис належить до когорти тих відомих і ведучих наших сміхотворців України, чиї веселі речі я читаю із задоволенням, з відчуттям відкриття нового. Фантазії йому не позичати. Добрий вигадько й шуткар! Чудовий гуморист від Бога! Валя Чемерис – сміхотворець високого рангу і класу, я його люблю і шаную. Певний, що українську гумористику без його імені вже не уявити».
Його повісті й оповідання входять до збірок «Мандрівками століть» (1972), «Терем-теремок» (1983), «Котигорошкове поле» (1989), «Оберіг» (1992), в альманасі «Борисфен» (1992), у збірці «Альманах Фантастики-91», «Українська афористика Х–ХХ ст.» (2001), «Антологія прози Придніпров’я» (2005), «Кава з перцем» (2006), «Історія України очима письменників» (2013).
Він є упорядником і автором колективних збірок: «Молоді вишнівці» (1966), «Тіні кімнати сміху» (1989), «Пергамент старого Теренція» (1990), «Анекдоты и карикатуры» (1991), «Україна, ти моя молитва» (1993), «З любові і муки…» (1994), «Пригоди Івана Сміхована» (1995), «Веселки ріднокраю» (1995), «Українські анекдоти» (1995), «У державі гетьмана Остапа» (2009), «З ким сміється Україна» (2009).
Перше оповідання «Як я навчився писати гуморески» було надруковано 1959 року в дніпропетровській газеті «Молодий ленінець». Гумористичні твори автора («Хто на току, а хто на боку», «Урок виховання», «Коли спокушає диявол», «Сватання по телефону», «Гуморески», «Вуса № 3», «Операція «Земфіра», «Царська охота», «Де хазяйнує Валя Чемерис» та інші) публікувалися у журналах «Дніпро», «Вітчизна», «Крокодил», «Перець», «Україна».
Вагоме місце у доробку письменника займає історична тематика, до якої В. Чемерис вперше звернувся в 1960–ті роки. Це романи та повісті: «Ольвія», «Скандал в імператорському сімействі», «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «Генерали імперії», «Ордер на любов», «Я любила Шевченка», «Кохання в Україні», «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського», «Убивство на хуторі біля Диканьки», «Три шаблі над скарбом», «День Ворона».
За романи з історії України «Фортеця на Бористені» та «Ордер на любов» автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва «Лицарське перо», 2008 рік. 2009 року присуджена літературна премія імені Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка «Без права повернення».
Перу автора належать фантастичні твори («Білий король детективу», «Три секунди на вибір», «Таємнича пригода на Орілі», «Золотий саркофаг», «Маруся Чурай», «Тайна Агати Крісті») та твори для дітей («Вибори таємного агента», «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання», «Музикальний комар», «Славко», «Три секунди на вибір», «Щоденник щасливої вчительки», «Аравійська пустеля»).
Особливе місце в творчому доробку письменника посідають його автобіографічні твори. Свої шкільні роки, друзів, перші юнацькі почуття Валентин Чемерис згадує в чудовому гумористичному оповіданні «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання».
Валентин Чемерис прожив довге плідне життя. До останнього зберігючи творчу активність, він написав понад 70 книжок – історичні романи, сатиричні та гумористичні збірки, твори для дітей, романи-есеї, фантастичні збірки. Твори письменника перекладено мовами колишніх республік СРСР, а також німецькою, болгарською, румунською, польською. Для багатьох молодих літературних початківців він був добрим другом і мудрим наставником, взірцем духовності, толерантності, працьовитості. Помер Валентин Чемерис 4 грудня 2016 року в Києві у віці 80 років. Вже після смерті письменника, у 2018 році, вийшов його автобіографічний роман «Це я, званий Чемерисом…». Твори письменника й надалі продовжують видаватися, задовольняючи зростаючий інтерес читачів до його творчості, до історії української минувшини.
З творчою спадщиною Валентина Чемериса ви можете ознайомитись у електронному каталозі бібліотеки.