Анджей Вайда зробив те, що неможливо виміряти кінонагородами. Іноді здається, що саме він допоміг польському народові усвідомити свою історію, навчив людяності та відповідальності. Вже не кажучи, що кілька поколінь кінематографістів, серед яких і українські, вчилися на його роботах та в його школі.
Вайда, як мало хто з авторів «кінематографу морального неспокою», розумів, що свобода і людяність – це не ціль, якої можна досягнути, а процес, який триватиме, допоки існує людство. Можливо, саме тому він відкрив шановану у світі кіношколу, де навчалися, зокрема, й українські кінематографісти.
Про визначні режисерські роботи польського майстра кіно Анджея Вайди розповів у прямому етері 4 жовтня мистецтвознавець і художник Анатолій Горовий. Лектор проаналізував такі фільми, як «Попіл і Діамант», «Все на спродаж», «Перстень із орлом».
Свою кар’єру, а разом з нею і «польську школу кіно» Вайда почав у 1950-х роках з «воєнної трилогії». Це славнозвісні «Покоління», «Канал» та «Попіл і діамант», у яких ідеться про польських підпільників і їхню боротьбу з нацистською, а потім і комуністичною окупацією. Ясна річ, офіційній кінокритиці Радянського Союзу не надто прийшлася до смаку ідеологія фільмів Вайди. У зв’язку з цим, за словами Анатолія Горового, можна говорити про вплив поляка-кінематографіста Анджея Вайди на таких ключових радянських режисерів, як Андрій Тарковський, Григорій Чухрай, Михайло Калатозов.
Після приголомшливого успіху трилогії на світовому рівні Вайда продовжує знімати про людей, які заплуталися у війні, про самопожертву, про втрачений польський гонор, про антисемітизм, про протистояння людини й системи, про свободу і боротьбу за неї, про релігію та пропаганду, про історію та сучасність.
Не всі його роботи хотіла бачити тогочасна польська влада, і не до всіх був готовий польський глядач. Проте Вайда фільм за фільмом виховував систему цінностей здорового суспільства, яким воно мало би бути на його думку.
Запрошуємо до перегляду прямого етеру!