Розмову про постать Тараса Григоровича Шевченка у прямому етері 6 вересня вели кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного музею Тараса Шевченка Олег Магдич та письменник і незмінний лектор мистецьких тем Анатолій Горовий.
Аналіз життєвої і творчої канви Тараса Шевченка потребує сучасного підходу. Радянська візія літератури значною мірою спотворила образ поета. До того ж, про творчість митця нерідко судять із вихоплених з контексту фраз, як-от: «…я не знаю Бога».
За слова Олега Магдича, Шевченко постійно перебував у пошуках шляху до Бога, розробляв своє філософське бачення. Тарас був вихідцем із кріпацької родини, але досконало осягнув тонкощі міського життя, володів кількома видами мистецтв, писав у різних жанрах та темах. Для нас Шевченко сучасний, тому що він писав з перспективою у майбутнє, взявши за основу уроки минулого.
Його іменем називали кораблі, кратер, великі й маленькі населені пункти, йому присвячували світові шедеври мистецтва. А в наших головах міцно засів стереотипний Шевченко, якого нав’язували ще зі школи: дядечко в смушевій шапці, в мужицькому кожусі, вусатий, стомлений, не за роками старий. Суворий, атеїст, правдолюб, народний месник. Погодьтеся, з цих характеристик можна скласти як і позитивний образ, так і не дуже, що часто бувало з дітьми, які мусили були зазубрювати його вірші без контекстного пояснення, маючи хіба що перед очима той же портрет дядечка у смугастій шапці.
Які ж міфи розвіяли Олег Магдич і Анатолій Горовий? Дізнатися можна у відеозаписі етеру.