09-01-2019 Важко усвідомлювати, що вже немає серед нас скромного, відвертого, доброго, знаного в краєзнавчих колах Дмитра Васильовича Малакова, людини, усім серцем закоханої в Київ.
У 1960 році, по закінченню навчання в Київському інженерно-будівельному інституті (нині Київський національний університет будівництва і архітектури), розпочав трудову діяльність у системі Київенерго. В 1964-1977 роках працював на київському заводі “Арсенал”, в 1977-1992 роках – у Київському науково-дослідному і проектному інституті містобудування.
Публікуватися почав з 1965 року. За понад півстоліття творчої діяльності Дмитро Малаков написав і уклав кілька десятків книг. Серед них – монографії “Архітектор Городецький”, “Особняки Києва”, “Прибуткові будинки Києва”; фотоальбоми “Київ. 1939-1945”, “В Києві 50-х”, “Тут був Евбаз, а потім – площа Перемоги”; мемуари “Кияни. Війна. Німці”, “Повоєнні роки. Спогади киянина”. Автор безлічі путівників по Україні, книг про історію Києва, фотоальбомів і мемуарів, багато з яких стали візитівками столиці.
З 1992 року офіційно пов’язав себе з історією міста, почав працювати в Музеї історії міста Києва, де був співробітником до 2012 року, а в певний період обіймав пост заступника директора музею.
Дмитро Малаков – член Національної спілки краєзнавців України. Лауреат премії ім. Дмитра Яворницького.
Проживши все життя у Києві, Дмитро Малаков передав безліч артефактів минулих епох із сімейної колекції для експозиції в музеях і на виставках.
Для працівників та користувачів Публічної бібліотеки імені Лесі Українки він залишиться у пам’яті як глибокий знавець історії Києва, який захоплював усіх спогадами про своє дитяче повоєнне минуле, про війну, життя киян, які на той час залишилися в Києві, ділився родинними історіями киян. А ще як скромну, інтелігентну, культурну людину, яка свій інтелект, знання і любов до Києва передавала під час зустрічей у бібліотеці.
Сумно, бо не хочеться визнавати, що серед нас його вже нема.
Колектив Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва