Страшні слова, коли вони мовчать
Ліна Костенко
Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами. Усе своє життя письменниця не боялася влади та відкрито говорила всю правду про неї як за часів КДБ, так і за президентства Януковича. Нині вона воліє мовчати, а з нами говорять її твори.
Навесні 1930 року в Ржищеві на Київщині в родині вчителів народилась дівчинка, котрій судилось стати «совістю нації». Через
6 років сім’я переїхала до Києва. В столиці Ліна закінчила школу. Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», редактором якого був Андрій Малишко. І в 16 років випустила перші вірші.
1956 року Ліна Костенко закінчила Літературний інститут
ім. Максима Горького. Починають виходити збірки віршів молодої поетеси. В 1962 році добірка поезій «Зоряний інтеграл» потрапляє під каток цензури. Після того Ліна Костенко 10 років нічого не публікує. Збірка «Княжа гора» 1972 року теж була розкритикована, так і не вийшовши у світ. З тих пір на поетичне слово Ліни Костенко було оголошено заборону: її твори не виходили окремими виданнями, і навіть саме ім’я авторки зникло зі сторінок періодики.
Вона завжди писала, що хотіла, і говорила, що думала, ніколи не підлаштовуючись під обставини. Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору. Свою безкомпромісність поетеса успадкувала від бабусі – саме вона вчила онуку любити свободу і бути чесною. Тому у той час, коли колеги-письменники боялися репресій і мовчали, Ліна Костенко відкрито критикувала владу. У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Саме тоді вона написала свої найвідоміші твори: «Берестечко» і «Маруся Чурай».
Ліна Костенко не належала до якихось дисидентських організацій. Але коли в 1965 році почалися арешти української інтелігенції, підписувала листи протесту, була у Львові на судовому процесі В’ячеслава Чорновола і його друзів. Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко – єдина з українських письменників – майже 20 років регулярно відправлялася в Чорнобильську зону та висвітлювала цю трагедію у своїх віршах.
Ліна Костенко мала і має власний погляд на все: ні премії, ні нагороди, ні інші блага не цікавили її на довгому життєвому шляху. Хоча дорога ця була подекуди дуже небезпечною: шістдесятниця, одна з основних фігур у «чорних» компартійних списках, захисниця В’ячеслава Чорновола, людина, котру радянська цензура забороняла друкувати. Вона – наше сумління, совість нашої нації, бо не мовчала в складні для України часи, не ховалася ні за чиї спини і нічого та нікого не боялася. Відмовилася від звання Героя України – «політичної біжутерії не ношу».
Вірші Ліни Василівни зворушують своєю теплотою і дивовижною щирістю, тією високою щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму.
Її поезія про кохання вражає в саме серце і дуже хвилює. Причому таких віршів у неї дуже багато, вони фактично переважають у кожній збірці. І що цікаво: вона пише дуже інтимні сповіді, дуже хвилюючі, буквально такі, що відлунюють не в голові, не у свідомості, а в тій частині, яку ми називаємо душею. Але в них – жодного натяку на автобіографічність, на особисте, на конкретного щасливого обранця. Таке враження, що вона узагальнює весь досвід людства своїми ліричними рядками.
Філософська лірика Ліни Костенко – велика частина поетичного доробку автора. Усі найважливіші філософські питання так чи інакше порушуються в її творах: це й питання сенсу людського життя, швидкоплинності часу, діалектики духовного та матеріального.
Твори Ліни Костенко на історичну тематику підносять ідею патріотизму, любові до Батьківщини, рідної мови, рідного народу, прищеплюють почуття причетності до своєї історії, культури, вчать на подіях минулого проводити аналогії до нашого сьогодення і приймати доленосні рішення з урахуванням історичного досвіду.
Творчість Ліни Костенко – визначне явище в українській літературі новітнього часу. Її прикметною рисою є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства…
Вона відверто іронізує над тими, хто постійно прикладає до її імені патетичні визначення типу «совість нації», «моральний авторитет» чи навіть «залізна леді», та імідж склався давно. Передусім – із її вчинків.
Саме Ліна Костенко прищепила мільйонам українців непохитну віру та впевненість в те, що ми незалежні, гідні і вільні, що нас не здолати, адже дух наш є незламним.
Костенко, Л. Записки українського
самашедшого : [роман] / Ліна Костенко. – Київ :
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. – 414 с. : портр.
Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман. Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» – насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.
Костенко, Л. Маруся Чурай : історичний роман у віршах / Ліна Костенко ; [худож.
В. Єрко]. – [Київ] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2019]. – 223 с. : іл.
Твір, за який авторка отримала Державну премію України імені Тараса Шевченка. Історичний віршований роман, у центрі сюжету якого – героїня Маруся Чурай – відома українська піснярка. Ліна Костенко по-новому відкрила образ легендарної співачки: показала як її особисте життя, так і причетність героїні до вагомих історичних подій часів боротьби українців проти загарбницької політики польської шляхти.
Основною темою твору є нещасливе, трагічне кохання. Але кохання за будь-яких обставин залишається особливою духовною цінністю.
Костенко, Л. Берестечко : історичний роман / Ліна Костенко ; [іл. С. Якутовича]. – Київ : Либідь, 2010. – 230 с. : іл., портр.
Всеприсутній у століттях, Богдан Хмельницький Ліни Костенко – грандіозна постать на роздоріжжі Європи. Людина, що зводить державу, бунтар, який кидає виклик усталеній системі, пристрасний закоханий чоловік, спопелілий від зради, стратег і полководець, софістикований дипломат, безпритульний бранець власник помилок та історії, голос гідності й свободи – таким є гетьман України віч-на-віч зі своєю поразкою. Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі – ці два виміри нерозривно пов’язані у творі. Відроджений в новій любові гетьман знову стає на чолі повсталого війська. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі. Роман у віршах «Берестечко» творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність – від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття впізнає себе в ХVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням руїни людини і народу.
Костенко, Л. Триста поезій : вибране / Ліна Костенко ; [упоряд. О. Пахльовська,
І. Малкович]. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. – 416 с. : портр.
До книги Ліни Костенко – улюбленої української поетеси кінця другого–початку третього
тисячоліття – увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості – від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів Незалежності.
Книги є в наявності у відділі абонемента бібліотеки
Читайте якісну літературу!