Юрій Винничук – одна з наймасштабніших постатей сучасного українського літературного процесу: талановитий дорослий і дитячий письменник, поет, перекладач, упорядник, актор, редактор, колумніст, містифікатор, засновник театру-кабаре, знавець жіночих і дитячих душ.
Тексти Ю. Винничука є великим курйозом у нинішній українській літературі. Дуже ймовірно, що більшість із нас вперше почула ім’я письменника разом із такими його «канонізованими титулами», як еротоман, фантаст, «батько» чорного гумору, містифікатор ще й, попри все (чи то – перш за все), скандаліст. Справді, часто Винничукові твори завершуються не епілогом, а гучною суспільною реакцією (неважливо: позитивною чи негативною). І це, перш за все, стосується тих текстів, що їх письменник називає «фокусами». Нам же вони відомі як містифікації.
За гори інформації в голові Юрія Винничука колись назвали «чемоданом». Одна з «фірмових» ознак львівського письменника – вміння створити вдалу містифікацію та не менш вдало її розвінчати. Можливо, саме тому Винничуку вдаються путівники в стилі «все, чого не знали та боялися запитати».
Утім, для Юрія Винничука навіть розкриття чергових вигадок буде, радше, не поразкою містифікатора, а гучним і бажаним результатом: низкою скандалів і черговою порцією слави. Як завжди.
Народився Юрій Павлович 18 березня 1952 року в Станіславі (теперішній Івано-Франківськ). У 1973 р. закінчив заклад, який нині називається Прикарпатським університетом імені В. Стефаника.
З 1974 р. перебрався до Львова і став вивчати життя у ролі вантажника, фарцовщика, сутенера, художника-оформлювача і т. п.
1987 року організував естрадну групу «Не журись!», з якою гастролював і для якої писав пісні та сценарії. У 1990 році покинув театр і разом зі Стефком Оробцем створили «Кабарет Юрця і Стефця».
Член Українського ПЕН та віце-президент Асоціації українських письменників.
15 вересня 2020 року у Луцьку в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відбулося вручення літературної премії імені Івана Корсака – відомого українського письменника та журналіста. Вручення премії відбувається щороку до Дня народження письменника. Премія створена для розвитку історичного роману та вшанування пам’яті Івана Корсака.
Цьогоріч премію отримав львів’янин Юрій Винничук.
Високої нагороди письменника удостоїли за романи «Аптекар» та «Сестри крові».
Про роман «Аптекар»
Події роману Юрія Винничука «Аптекар» відбуваються у 1646-1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі – у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в дійсне-недійсне, де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська вигадка відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Ю. Винничука – це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканих стилізацій. Автор знову дивує тим, що новий роман, який поєднує у собі метафоричність і гострий сюжет, не схожий на жоден попередній.
Про роман «Сестри крові»
Події роману «Сестри крові» розвиваються в Ґданську, на українському корсарському кораблі «Стрибог», який полює на іспанські ґалеони, та, звичайно, у Львові. Діють у ньому здебільшого ті самі герої, що й в романі «Аптекар», хоча з’явилися й нові. Однак якщо в «Аптекарі» головним героєм був лікар Лукаш Гулевич, то тут – Юліана, яка перевдяглася на хлопця Лоренцо, щоб помститися вбивцям своєї сестри. З моменту, як у бернардинському монастирі виявлено «Біблію диявола», нею відразу зацікавилися і Папа Римський, і шведська королева Христина, і вони попри все намагаються отримати її. Інтриги до сюжету додає прибуття до Львова іспанського принца Хуана, який наймає козаків для здобуття трону, та поява таємничого ордену Сестер святої крові. Поєдинки, морські битви, замовлені вбивства… І все це на тлі відчайдушної оборони Львова від військ Богдана Хмельницького 1648 року. Цікаво ще й те, що вперше в літературі ці події описано не очима українців, поляків чи євреїв, а очима львів’ян.
Книги є в наявності у відділі абонемента бібліотеки.
Читайте якісну літературу!