Малярство Ігоря Мельничука можемо порівняти з творами геніального нідерландського художника-постімпрісіоніста Ван Гога чи набутками Анрі Матісса, Андре Дерена, Альфреда Морера, Робера Пінчока та інших, в той період, коли вони захоплювались фовізмом.

Всім відомо, що малярство Ван Гога – це напружений нерв трагічного світосприйняття тогочасного буття. А у фовістів відчувається деяка декларативність молодечого виклику затхлості академічного мистецтва.

Щодо Ігоря Мельничука, то у його картинах усього того не знайдемо. Він дзвінкими барвами сміливо ліпить форму, тому все його малярство випромінює радість буття та оптимізм.

Ігор Мельничук – український художник і за світосприйняттям, і по духу. Тож радіймо, що поряд з нами, у Києві (або, як митець жартома називає, сучасній Трої) живе такий Майстер.