25-11-2015 До Дня пам’яті жертв голодоморів у читальному залі відкрито виставку-реквієм «Голгофа голодної смерті». Страшна правда постає зі сторінок документів, спогадів, художніх творів.
Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, їх діти та онуки. Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, – і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу».
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів.
Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього не можна повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських.
Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
Виставка триватиме до 11 грудня.