26 квітня 1986 року – дата, яку ми пам’ятаємо. Але Чорнобиль – це значно більше, ніж один день в календарі. Це досвід, що залишився з людьми, у їхніх спогадах, у мовчанні покинутих місць і в тих питаннях, на які досі немає простих відповідей.
На виставці “Чорнобиль: історія, яка триває. Прочитано серцем” в читальній залі зібрані різні книжки – художні й документальні, спогади, фотоальбоми. Вони дуже різні, але всі про одне: про людину в ситуації, яку неможливо було передбачити чи повністю зрозуміти. У художніх виданнях – багато болю і внутрішніх переживань. У документальних – факти, хронологія, спроба розібратися, що сталося і чому. У фотографіях – те, що часто говорить сильніше за слова: простір без людей, сліди життя, яке раптово зупинилося.
Окремо історії людей – ліквідаторів, мешканців Прип’яті, тих, хто поїхав і ніколи більше не повернувся. Вони різні, іноді суперечливі, але саме з них складається справжнє розуміння трагедії. Чорнобиль – це не лише про минуле. Це те, що досі поруч.
