ТЕТЯНА АСАДЧЕВА

На думку істориків, свою назву місцевість одержала за прізвищем великого землевласника Сави Русановича, який на початку XVI століття володів територіями, суміжними з володіннями Микільського монастиря.

З давніх-давен однойменне урочище на лівому березі Дніпра було відоме як володіння київських монастирів. Проте сама місцевість завжди була незаселеною з огляду на близькість річки, яка спричиняла часті повені.

За свідченням краєзнавців, до 1877 року тут існував каскад озер, які внаслідок сильної повені утворили Русанівську протоку.

У 1906 році через неї відкрився рух новим мостом, який з’єднав Труханів острів та Микільську слобідку. Русанівський двопрогоновий металевий міст вважався не лише тогочасним передовим досягненням техніки, але й одним з найбільш романтичних місць для прогулянок. На жаль, пам’ятку було втрачено у роки німецько-радянської війни.

ПЕРШИЙ ЖИТЛОВИЙ МАСИВ НА ШТУЧНОМУ ОСТРОВІ

Забудова місцевості почалася на початку 1960-х років. У цей час на краю Русанівської затоки був намитий штучний піщаний острів, що підіймається над рівнем води на 3-5 метрів.

Від лівого берега він відокремлений штучним обвідним каналом, що одержав назву Русанівського. Він має довжину 2,7 км, глибину 3-4 м та 40 м завширшки. З рештою суходолу масив з’єднується трьома автомобільними та двома пішохідними мостами.

Канал повністю оточує Русанівку з півдня, півночі та заходу. Одним кінцем канал виходить з Русанівської протоки біля мосту імені Патона, іншим кінцем виходить також у Русанівську протоку біля Русанівського метромосту.

За свідченням відомого дослідника та краєзнавця Семена Широчина, масив «Русанівка» є своєрідним рекордсменом, адже це: перший не лише у Києві, а й у тодішньому СРСР масив, споруджений на намивних пісках, а також перший у тодішньому СРСР масив, споруджений на штучному острові.

Загальна площа острова складає 180,49 га (включно з обвідним каналом, кварталом комунально-господарчого призначення та прибережного парку). Площа житлової забудови складає 130 га. Зелені насадження разом з каналом займають 41% площі масиву.

Територія масиву чітко розділена бульварами на три мікрорайони. Була ідея прокласти масивом канали, які б розділяли три мікрорайони, однак вона не була реалізована.

АРХІТЕКТУРА РУСАНІВКИ

Житловий масив має лише чотири вулиці: бульвар Ігоря Шамо, який перетинає острів, перпендикулярний до нього — Русанівський бульвар, Русанівська набережна з боку Дніпра та вулиця Ентузіастів, що розташована вздовж берега каналу.

Над створенням архітектурного образу житлового масиву працювали архітектори Генріх Кульчицький (1922-2009) та Вадим Ладний (1918-2011). Основна забудова житлового масиву тривала з 1964 по 1974 роки. За цей час острів був забудований 9- та 16-поверховими багатосекційними житловими будинками загальною площею 600 тис. м².

Вважається, що в основу архітектурного планування покладено функціональне зонування території, спеціальне розміщення житлової забудови, що виключає вплив шуму міського транспорту, створює найзручнішу орієнтацію будинків.

Після закінчення будівництва Русанівка вважалася комфортабельним в плані проживання і передовим у всьому районом Києва.

Головними архітектурними «перлинами» району вважаються: готель «Славутич», Русанівська набережна та пам’ятник Миколі Гоголю.

Початок бульвару Ігоря Шамо акцентований двома однаковими висотними житловими будинками. Це перший київський проєкт односекційного 16-поверхового цегляного будинку, розроблений спеціально для Русанівки у 1967 році архітекторами Ладним та Кульчицьким.

За свідченням Семена Широчина, ці будівлі мають народну назву «будинки з пташками».

«Назва пов’язана з оформленням технічної надбудови даху, що мала увігнуті плити покрівлі, які виходили за межі надбудови, що викликало асоціацію з письмовим символом «пташки»», — зауважує дослідник у своїй книзі «Невідомі периферії Києва. Центральне Лівобережжя».

Ще однією архітектурною родзинкою Русанівки є два «будинки на ніжках» на бульварі Ігоря Шамо, збудовані у 1967-1968 роках. Це були перші 17-поверхові будинки з прокатних залізобетонних панелей, збудовані у Києві. Усього їх у місці лише чотири: по два на Русанівці та Березняках.

Житловий масив має чимало освітніх закладів, серед яких 3 школи та 5 дитячих садків на 36 наявних житлових будинків.

Цікавим фактом з історії масиву є те, що забудова Русанівки майже не змінилася після завершення будівництва. Лише у 2005 тут з’явилася лише одна новобудова — великий цегляний будинок, що замикає перспективу Русанівського бульвару.

ВІДОМІ МЕШКАНЦІ РУСАНІВКИ

Житловий масив завжди славився мальовничою красою природи, тож одразу після завершення будівництва не дивно, що він став культовим місцем. Від початку заселявся інтелігенцією — викладачами вищих навчальних закладів, науковцями, відомими діячами культури та мистецтва — артистами, музикантами, письменниками.

Свого часу навіть видатний режисер Олександр Довженко мріяв купити поруч будинок, щоб оселитися в тиші біля води, однак його мріям не судилося збутися.

У дитинстві відома голлівудська акторка Мілла Йовович жила тут з мамою, теж акторкою, та ходила у місцевий дитячий садок. У будинку навпроти жив відомий радянський кіноактор Леонід Биков, який часто ходив рибалити на Русанівський канал. Тепер на цьому місці знаходиться сквер його імені.

Серед відомих мешканців Русанівки — журналіст Сергій Набока, письменник Юрій Покальчук. Також тут пройшли дитячі та юнацькі роки відомого актора Олексія Горбунова.

МАСИВ — ЕТАЛОН РАДЯНСЬКОГО ЖИТЛА ТА РОМАНТИКИ

У радянський час забудова Русанівки вважалася взірцем нового типу житла.

Путівник «Київ. Що? Де? Як?» 1980 року про масив писав: «Русанівський житловий масив оперезаний з одного боку широкою стрічкою Славутича, з другого — каналом, через який перекинуті ажурні мости. В канал не заходять моторні судна. Русанівський масив — один з найкращих у Києві. Його недарма називають «київською Венецією»».

Від самого початку, завдяки обвідному каналу і виходу до води, район був оповитий особливою романтичною аурою. Тож не дивно, що саме цей мікрорайон користувався неабиякою популярністю не лише у фотохроніці нашого міста, але й знаходив своє втілення у живописі, літературі та кіно.

У 1977 році на Кіностудії імені Олександра Довженка зняли художню стрічку «Весь світ у твоїх очах», де переважна більшість знімального процесу відбувалася саме на Русанівці.

Окрім того, Русанівка — перший вихід житла до води в Києві, не рахуючи стародавнього Подолу. А зручна для піших прогулянок набережна та мальовничі краєвиди на Києво-Печерську лавру та Батьківщину-Матір завжди приваблюють багатьох киян. Особливо у теплу пору року, коли можна ще насолодитися звуками світломузичних фонтанів.

Детальніше за посиланням: https://vechirniy.kyiv.ua/news/78664/

Шановні користувачі!

Пропонуємо вам джерела із зазначеної тематики, що знаходяться в електронному каталозі Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки:

Приходько, В. Киевское левобережье : от Соцгорода до Березняков / Владимир Приходько, Кирилл Степанец, Елена Насырова. – Киев : ВАРТО, 2016. – 152 с. : ил.

Степанець, К. Невідоме Лівобережжя : з кінця XIX-го до середини XX-го сторіччя / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. – Київ : [Б. в.], 2017. – 232 с. : іл.

Широчин, С. Невідоме Лівобережжя, 1960-1980-і / Семен Широчин, Олександр Михайлик, Кирило Степанець. – Київ : [Б. в.], 2018. – 232 с. : іл.

Широчин, С. Невідомі периферії Києва. Центральне Лівобережжя / Семен Широчин, Олександр Михайлик. – Київ : [Скай Хорс], 2022. – 368 с. : фотоіл., карти.

Статті

Кочевих, О. Лівобережжя Києва – Terra incognita українського краєзнавства / Олег Кочевих // Україна. – 2008. – № 10. – С. 66-67 : фото, іл.

Маслаков, А. Столица глазами “понаехавшего” : 5 малоизвестных уникальных мест Киева / Артем Маслаков // КП в Украине: киевский выпуск. – 2018. – 25 октября-1 ноября (№ 156). – С. 30 : фото.

Перейменовані вулиці // Вечірній Київ. – 2016. – 8 груд. (№ 49). – С. 23 : фото.

Романюк А. Почему на Горбачихе никто, никогда, ничего не строил. // Газета по-киевски. – 2006. – 13 янв. – С. 3.