18 травня відбувся онлайн-захід, присвячений автору пам’ятника “Сонце Правди Шевченкового Слова”. У прямому етері виступила Тетяна Нечай – відомий краєзнавець, києвознавець, досвідчений екскурсовод. Саме вона разом зі своєю ученицею-екскурсоводом Наталією Пироговою на Дніпровській набережній сприяли відновленню пам’ятного знака «Сонце Правди Шевченкового Слова» авторства Романа Петрука. Його встановили ще за радянських часів 1989 року на місці останнього прощання з Тарасом Григоровичем Шевченком. 19 травня 1861 року саме на місці пам’ятника стояла домовина з тілом поета, підготовлена до перепоховання. Наступного дня о сьомій годині ранку пароплав «Кременчук» повіз Кобзаря до Канева. Там Шевченко був похований на Чернечій горі.
Тетяна Нечай розповіла про автора пам’ятника. Роман Петрук – випускник 1964 року Львівської національної академії мистецтв (тоді – Інститут прикладного та декоративного мистецтва). У своїй міні-біографії скульптор писав з іронією: «Не засуджений до заслуженого ні тоді, ні тепер». У 2002 році отримав звання «Галицький лицар», а незалежний культурологічний журнал «Ї» у 2006 р. присвоїв йому громадську відзнаку Кавалер ордена «За інтелектуальну відвагу». Нагородили «за створення унікальних пластичних образів – втілення величі людського духу». Роман Петрук, за словами Тетяни Нечай, – митець глибокої філософської думки лаконічно-образного втілення. Його мистецька методика, ясна річ, не вписувалася в канони «соціалістичного реалізму».
У 1988 році одна з громадських організацій Львова оголосила конкурс на кращий пам’ятник, присвячений Т. Г. Шевченку на честь 175-річчя від дня його народження під девізом «Останній шлях Кобзаря». Переміг проект Романа Петрука. Правда, він висловив своє ставлення до девізу: «Немає останнього шляху Кобзаря, а є ШЛЯХ У ВІЧНІСТЬ, до БЕЗКОНЕЧНОСТІ».
Ця думка імпонує Тетяні Нечай. Вона пояснила, що якщо уважно роздивитися пам’ятний знак, то ми побачимо, що це не просто скульптура. Його особлива форма наслідує давні солярні символи, а у поєднанні з викарбуваними в камені рядками молитви геніального поета за Україну передано глибокий сенс. Кожен знайде в ньому ту істину, яка йому ближче. Шевченкове слово звернене до всіх нас, і тому Сонце правди буде світити крізь століття, щоб майбутні покоління берегли й шанували незалежну Україну.