25 квітня на сцені театральної зали відділу мистецтв нашої бібліотеки Інститутом політико-правових та релігійних досліджень у співпраці з Київським міським об’єднанням товариства «Просвіта» та Театром Людмили Колосович організовано мистецьку подію, що виходить за межі звичайного театрального перегляду — зустріч із живою душею української історії, втіленою у моновиставі «Маруся Чурай» за поетичною драмою Ліни Костенко.
У виконанні заслуженої артистки України, колишньої режисерки Маріупольського театру Людмили Колосович ця історія зазвучала по-особливому — дуже щиро, проникливо й болісно правдиво.
Мистецький вечір відкрили поетеса, заступниця очільника Київської «Просвіти», доктор філософії Ольга Ходацька та Президент Інституту політико-правових та релігійних досліджень, член Координаційної ради з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності при Кабінеті Міністрів України, член Всеукраїнського товариства «Просвіта» Олександр Герасименко.
Образ Марусі Чурай — це не просто літературний персонаж. Це символ глибокої, вразливої української душі, здатної любити до самопожертви й водночас нести тягар історичних випробувань.
Постановка моновистави розпочала свій шлях 7 березня 2026 року в Ірпені і пройшла через Гостомель та незламну Бородянку, а завершилася у столиці України — Києві. Це не просто гастролі пані Людмили — це її духовна місія і водночас місія всього українського народу. У містах, які стали символами незламності, ця історія зазвучала ще глибше й сильніше.
Камерний формат моновистави створив особливе відчуття для глядачів. Складалося враження, ніби кожне слово звернене особисто до тебе. Акторська гра була не просто виконанням ролі, а справжнім проживанням кожної емоції, кожного рядка — між сценою і залом відчувалося спільне переживання.
Особливу цінність такі мистецькі події мають і для бібліотеки, адже театральне мистецтво є надзвичайно ефективною формою популяризації читання. Коли літературний твір оживає на сцені, він по-новому відкривається глядачеві й спонукає взяти до рук книгу, яка стоїть на бібліотечній полиці. Саме через емоцію, живе слово й силу театру класичні твори повертаються до читача, стають ближчими, зрозумілішими та особисто пережитими. Такі події не лише знайомлять із літературною спадщиною, а й формують сучасну культуру читання, особливо серед молоді.
Сьогодні такі мистецькі події мають особливу вагу, бо вони не лише культурно збагачують, а й допомагають вистояти, знайти внутрішню опору та відчути єдність.
Моновистава і гра надзвичайно талановитої акторки Людмили Колосович залишають після себе не просто враження, а незабутній слід. І, можливо, саме вони формують нашу сучасну ідентичність, силу та пам’ять про власну історію.
